«Господь Бог чинить чудеса в історії людства», – цими словами можна підсумувати зміст катехизи Папи Бенедикта ХVІ під час загальної аудієнції, яка у середу 12 жовтня зібрала на площі святого Петра у Ватикані десятки тисяч прочан з усього світу.
Святіший Отець поділився роздумами над 126 (125) псалмом, що є радісною молитвою подяки Господеві за великі діла, які Він вчинив Своєму народові.
Псалмоспівець з радістю і вдячністю пригадує повернення ізраїльського народу з вавилонської неволі. Цей історичний факт в традиції ізраїльського народу був символом навернення, нового повернення до віри, до покладання на Господа, і усвідомлення величі Його милосердя. На людське терпіння Господь відповідає спасінням, наново повертаючи тим, що моляться, не тільки попередній стан, але збагачений і кращий. Господь Бог чинить чудеса в історії людства. Звершуючи діло спасіння, Він об’являється усім як Бог могутній і милосердний, що захищає пригнічених, не залишає без уваги благання убогих. Бог любить справедливість і Його любов’ю переповнена вся земля.
Також і в особистій історії кожної людини Господь Бог чинить чуда. Тому в нашій молитві ми повинні частіше звертати увагу на те, як Бог нас оберігає, провадить, допомагає. Тож і наша молитва переповниться вдячністю і наповнить радістю наші серця. Адже ми часто зосереджуємось на проблемах, на труднощах, і майже ніколи не спостерігаємо всього того добра, яке нам дарує Господь.
Друга частина 126 псалма переходить з історичних до богословських вимірів, впроваджує і представляє Боже спасіння, як діло, яке «вже» звершилось, але «ще не позначене остаточною повнотою». Порівняння з наводненням і розквітом пустелі, посівом та збором врожаю вказує на необхідність людини включитись у Боже діло. Повнота бажаного спасіння подається в образі зерна, кинутого в землю з довірою і сльозами внаслідок невпевненості у врожаї. День і ніч зерно зростає. Це є образом прихованої містерії життя. «Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати», – читаємо у псалмі, усвідомлюючи непропорційність між втомою посівних робіт і радістю збирання врожаю. Непропорційно малими щодо щедрості плодів, отриманих завдяки Божій благодаті, є зусилля засіву.
У світлі Нового Завіту, в Христовому таїнстві, ця думка є ще яснішою та промовистішою – віруючий є немов зерно, що впавши у землю, не вмирає, але дає щедрі плоди. «Цей псалом, – наголосив Бенедикт ХVІ, – навчає нас, що у своїй молитві ми повинні завжди залишатись відкритими на надію і стійкими у вірі в Бога. Наша особиста історія, навіть якщо й часто позначена стражданням, невпевненостями, кризовими хвилинами, є історією спасіння. В Ісусі закінчується кожне наше вигнання, висушена кожна сльоза, у таїнстві Його Хреста смерть перетворена у життя так, як пшеничне зерно, яке руйнуючись у землі, стає колосом».
На закінчення загальної аудієнції, звертаючись до молоді, хворих та молодих сімей, Папа окремо згадав Фатімську Богородицю, адже у четвер, 13 жовтня, припадає річниця Її останньої появи 1917 року в португальській місцевості Фатімі. Бенедикт ХVІ ввірив небесній Матері молодь, щоб вона могла великодушно відповісти на Божий заклик, та побажав, щоб Марія була утіхою для хворих і супроводила молоді подружжя на початку їхнього сімейного життя.
Як і кожної середи, Святіший Отець коротко переказав зміст своєї катехизи іншими мовами, привітав більші групи прочан та уділив Апостольське благословення.
