Упродовж 20 років незалежності України Церква і держава вчаться, як поводитися одна з одною. Та сьогоднішня владна верхівка, вихована за радянських часів, боїться Церкви і хотіла б її контролювати, бо Церква – це підстава незалежності, свободи. Таку думку висловив в інтерв’ю РІСУ колишній Глава УГКЦ Патріарх Любомир (Гузар).
Патріарх зазначив, що між чотирма Президентами і різними системами влади, які були в Україні за цей час, для нього нема суттєвої різниці: «Багато говорять про демократію і такі всякі речі. Але різниці не бачу». Хоча Церкву, вважає владика Любомир, держава все ж поважає - «може, тому, що її боїться».
«В Україні є різні Церкви, конфесії, релігійні організації, але ніхто за тих 20 років не збирався робити якусь революцію чи піднімати революційні рухи. Однак той, хто проповідує правду й свободу, завжди небезпечний для влади, яка хоче все контролювати. І тому на загал я сказав би, що ставлення (держави до Церкви. – Ред.) непогане, хоча влада хотіла контролювати Церкви. І до сьогодні те саме робить – хоче контролювати Церкви, бо боїться. І це цілком природно. Якби була свобода, правда і справедливість, про яку говорить Церква, то ми б інакше виглядали», - наголошує Патріарх.
«Церква – це підстава незалежності, свободи, основа для людей, які думають, розуміють, що таке людська гідність, домагаються в якийсь спосіб, щоб цю свободу шанували, домагаються правди, справедливості», - зазначає владика Любомир. Одним із прикладів такого активного впливу Церкви на суспільні події він називає її молитовну участь у Помаранчевій революції. «Ми не хотіли якихось фундаментальних соціологічних, політичних змін. Народ хотів правди і справедливості. Влада супроти Церкви, думаю, повинна бути надзвичайно обережною і пильнувати, щоб Церква, не дай Боже, не почала чогось, що було б наперекір владі».
Водночас колишній Предстоятель УГКЦ позитивно оцінює, що, за Конституцією України, Церква відділена від держави. «Відокремлення держави і Церкви — цілком природне, бо це дві соціологічні, соціальні групи, які мають дуже різні цілі, - каже Патріарх Любомир. - Церква є для духовного добра народу, релігійного добра народу передовсім і всього того, що з цього випливає. А держава має забезпечити добробут, наскільки це можливо, хоча це не є найважливіше, — щоб кожна людина могла спокійно жити. Водночас держава мусить подбати й про духовні цінності: про науку, культуру, свободу Церкви. Тобто, вони одна одну доповнюють. І добре, що вони є відокремлені».
За словами владики Любомира, Церква не є проти держави, Церква і держава доповнюють одна одну. І коли Церква проповідує свободу, то не через те, що держава того не робить. Церква проповідує свободу, бо це послідовне розуміння нею людської гідності. «Тому я таке відокремлення вважаю закономірним і корисним для України, бо якщо держава почне керувати Церквами або якщо Церкви почнуть керувати державою, то горе нам. З того жодної потіхи нікому не буде».
