Десять років Любомир Гузар зміцнював українську Україну
Десять років Любомир Гузар зміцнював українську Україну

Десять років Любомир Гузар зміцнював українську Україну

12:23, 25.01.2011
7 хв.

Днями сповнилося десять років патріаршества Любомира Гузара… Він довго утримувався, але недавно написав кілька відвертих листів з приводу загроз, які нависли над Україною…

Днями сповнилося десять років патріаршества Любомира Гузара…

Ось уже протягом кількох років глава Української греко-католицької церкви запрошує вірних і друзів УГКЦ: політиків, культурних діячів, просто інтелігенцію на так звану Просфору – різдвяний вечір з колядками, щоб усім нагадати про головне в нашому житті – про присутність у ньому Господа.

Цьогорічна Просфора була присвячена десятиліттю Блаженішого Любомира на посаді глави УГКЦ. Цього ж вечора він презентував свою третю аудіокнижку «Дорога до Бога». Це остання з трилогії під назвою «Три дороги» (перша– «Дорога до себе», друга – «Дорога до ближнього») Це три основні дороги людини.

Відео дня

Публіцист Євген Сверстюк, який редагував аудіокнижку й написав вступне слово до неї, зізнається, що від когось іншого такої б пропозиції не прийняв:

– У Блаженішого немає звичного мудрування, яке ми часто чуємо, немає ніякої схоластики, а є заглиблення в сутність, пояснив він. – І це заглиблення в сутність дає можливість задуматися над речами, які ми начебто знаємо, до яких звикли, але вони повертаються до нас із якогось спокійнішого і глибшого боку. Навколо нас багато спроб грати на гострих моментах: культ чудес, мощів і багато інших речей напівбізнесового характеру з’їдають наше суспільство й дуже притуплюють його духовний тонус. А Блаженіший говорить про сутнє і справжнє.

Основні месиджі книги, які виділяє пан Сверстюк, – про християнина, про церкву, про пекло, про фаталізм, про молитву, про піст, про цензуру.

– Це місткі назви, над якими ми повинні думати. Нам усім здається, що це дуже прості поняття, але чи ми так багато думали про покликання чи про християнина? Для нас християнин – людина, що ходить у церкву, дотримується обряду, а тут же не про те. Тут про те, що стоїть за зовнішнім, поверховим, збаналізованим у нашому житті. Для нас, наприклад, чудо – це грім, який ударить і пробудить, а в тлумаченні Блаженішого таке чудо не навертає до віри. Справжнього чуда ми не помічаємо в простих речах…

Блаженіший відверто каже, що далеко не все йому вдалося зробити за десять років патріаршества, бо цього часу замало.

Правозахисник, громадський діяч Мирослав Маринович перелічує, що все-таки вдалося зробити главі УГКЦ:

– На патріаршому Києво-Галицькому престолі нашої церкви з Божою поміччю правив Любомир Гузар. У час, коли Україна поринала в карнавал влади й грошолюбства, коли на арену вийшла людина користі, Господь послав нам за провідника людину молитви, щоб гріх не став незаперечним законом нашого життя, щоб множилося число тих, хто молитиметься за цей добрий, але безталанний народ. І щоб змилостився народ над цілим краєм. І справді патріарх молиться за цю землю і за всіх, хто живе на ній… Коли до зали заходить оцей скромний чернець, шанобливо встають зі своїх місць владоможні й сановиті. Коли слово бере цей чоловік молитви, замовкають імениті інтелектуали. Від постаті нашого патріарха лине спокій мудрості, і ніщо так не підкреслює дріб’язковість сучасних магнатських забаганок, як цей високий маєстат духу… Упродовж десятиліття патріаршества Любомира церква й далі відновлювала свої традиційні структури та розвивала нові структурні ланки: консолідував свою роботу Синод єпископів, запрацювали тематичні сесії патріаршого собору УГКЦ. Активізувалося греко-католицьке мирянство… Важливим доповненням до цього Патріаршого десятиліття був приїзд блаженної пам’яті папи Івана Павла ІІ 2001 року... Божественна літургія Любомира у Львові в присутності Понтифіка виявилася чи не найбільшим мирним зібранням за всю історію України. Вона ж була й кульмінацією, піднесенням нашого духу, що воістину сповнився Віри, Надії і Любові. Саме в той час було сформульовано головну місію Греко-католицької церкви в нинішній час – «святість об’єднаних людей у паломничанню на шляху до церковного сопричастя, щоб здійснити волю Христа Спасителя»…

Для політика Арсенія Яценюка патріарх – просто велика людина:

– Іншої дефініції, ніж те, що він велика людина, до нього немає. Це просто велика людна. Я завжди, затаївши подих, слухаю, як і що він говорить. У нього кожне слово йде зсередини. Не кожна людина в церкві, далеко не кожна може бути духовним наставником, лідером. У Блаженішого це від Бога.

Колишнього віце-прем’єра Івана Васюника з родиною можна часто зустріти в греко-католицькому храмі в Києві, прийшов він і на Просфору:

– Гадаю, найкращим визначенням для патріарха є «мудрий пастир церкви», сказав він. – Незалежно від віросповідання, конфесій, усі, хто слухають патріарха, приймають глибинний зміст його слів. Ця людина справді від Бога послана нам. Аж донедавна Блаженіший утримувався від відвертих висловлювань щодо сьогоднішньої влади. І лише недавно написав кілька відвертих листів, бо він як ніхто інший розуміє загрозу системним речам, що відбуваються в суспільстві й Українській державі. Гадаю, влада рано чи пізно прислухається до позиції патріарха. Я багато разів зустрічався з ним, я стаю багатшим від спілкування з ним.

Катерина Ющенко прийшла на Просфору з дітьми, без чоловіка. За її словами, він не зміг прийти, бо занятий:

– Блаженіший для мене є великою людиною. Він людина мудра, простими словами може сказати надзвичайно філософічні й мудрі речі. Усі ці роки він намагався знаходити ті точки, які б могли примирити українців між собою. І не лише щодо питання релігії, а щодо й політичних питань, духовних, питань єдності. Як на мене, йому багато вдалося. Для мене ця людина піде в історію, як великий творець України. Наша родина його дуже шанує й любить. Добре пам’ятаю, коли ми перший раз познайомилися. Мій чоловік тоді був прем’єр-міністром. Блаженіший прийшов був до нас у гості, я надзвичайно хвилювалася, бо ще ніколи не приймала таких високих гостей в себе дома. Він прийшов, і за першу хвилину мене так заспокоїв, мені було так приємно. Я одразу відчула, що це людина наче з нашої родини.

Юлія Тимошенко прийшла до Блаженішого з величезним букетом білих троянд, поблагословилася в нього й одразу повеселіла:

– Усе буде добре! Україну завжди Господь беріг.

Обіймаючись з численними отцями і просто греко-католиками, Юлія Володимирівна намагалася вселити їм оптимізм…

– Усі роки патріарх робив Україну, – сказала пані Тимошенко. – Він усім своїм життям, своєю вірою, своїми молитвами, зміцнював українську Україну, а це значить зміцнював і примножував наше щастя. Такі постаті і є щастям і благословення для України. Я хочу побажати патріархові здоров’я, сил, щоб він і далі ніс слово людям і зміцнював нашу віру й нашу надію.

Оксана Климончук, УНІАН

завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся