Римо-католицька громада святого Климента в Севастополі вкотре звернулася до міськради з проханням повернути їй храм, у якому з післявоєнних років розміщується кінотеатр «Дружба».

Як передає кореспондент УНІАН, настоятель римо-католицького приходу святого Климента отець Юрій сьогодні на прес-конференції, присвяченій питанню повернення храму общині і ситуації, що склалася на кінець 2009 року у зв`язку із закриттям кінотеатру «Дружба», заявив: «Суть нашого прохання до влади про повернення храму - це просто відновлення справедливості, і соціальної, і громадянської, адже, якщо є наступники, парафіяни, і стоїть храм, культова споруда, святе місце для частини севастопольської общини, то чому не повернути?». За словами священика, «кілька разів було чути вислів, що храму не було, залишилися тільки руїни, і на фундаментах цього храму після війни побудували кінотеатр. Але це неправда».

Як стверджує отець Юрій, питання тягнеться «вже 12 років, були судові спроби. Насамперед була така маніпуляція: до середини 90-х років храм був державною власністю, і прерогатива в питанні повернення храму належала держадміністрації». Але, як додав священик, «у чиновників не було духу використовувати свої владні повноваження і повернути храм севастопольським католикам. Передали - дуже таким дивним, навіть до кінця не з`ясованим способом - начебто в комунальну власність, і рішенням цього питання має займатися депутатський корпус міськради».

Відео дня

Отець Юрій повідомив: «Ми, як парафіяни, зверталися особисто до голови міськради Валерія САРАТОВА, депутатів про розгляд питання повернення храму на жовтневій сесії 2009 року. Питання не було навіть включене до порядку денного, і одержана відповідь, що наше прохання не знайшло підтримки в депутатів, і залишається доцільним використовувати кінотеатр «Дружба», тобто, наш храм, і далі як кінотеатр». Як додав священик, той факт, що з деякого часу кінотеатр закритий, так це через аварійну ситуацію: дах і стеля в аварійному стані.

Довідка УНІАН. Римо-католицький храм був збудований у 1911 році на добровільні пожертвування католиків. Їх у Севастополі на той час було понад 3 тисячі, две-третини з них становили військовослужбовці, зокрема - Чорноморського флоту.

У 1936 році священик Матвій Гудайтіс, який очолював парафію, був розстріляний, а храм закритий. У період оборони Севастополя в 1941-1942 рр. у його будівлі розташовувався радіовузол. Під час війни костьол постраждав від бомбардувань, але близько 80% будівлі вціліло. У 1958 році за проектом архітектора Брауде храм був перебудований під кінотеатр.

У 1994 році вийшов Указ Президента України «Про повернення релігійним організаціям культового майна». Дослівно він свідчить: «На виконання статті 17 Закону України «Про свободу совісті і релігійні організації» місцевим органам державної виконавчої влади забезпечити до 1 грудня 1997 року передачу в безплатне користування або повернення безплатно у власність релігійних організацій культових споруд і майна, які знаходяться в державній власності і використовуються не за призначенням».

Впродовж усіх цих років католицька община Севастополя намагається повернути будівлю храму, але костьол як і раніше знаходиться в комунальній власності міста, і його долею відає міськрада.

У 2011 році католицькому храму Севастополя виповниться 100 років.

Севастопольська римо-католицька община відтворена ініціативною групою громадян-католиків у 1993 році. З 1996 року в тимчасово пристосованому приміщенні (колишній житловій квартирі, що використовується як каплиця до повернення общині храму Св. Климента) відновлені католицькі служби.

Настоятелем парафії є отець Юрій ЗИМІНСЬКИЙ.

Парафія налічує близько 400 чоловік різних національностей, які регулярно відвідують богослужіння трьома мовами (українській, російській і польській). При парафії діє недільна школа для дітей. Серед членів парафії не тільки севастопольці, а й жителі тих найближчих до Севастополя міст і сіл, у яких на сьогодні немає католицьких храмів.