Православні християни 14 жовтня (за новим стилем) відзначають день пам'яті афонського святого - преподобного Іоанна Кукузеля. Святий Іоанн народився в Діррахії (територія сучасної Албанії).
Православні християни 14 жовтня (за новим стилем) відзначають день пам'яті афонського святого - преподобного Іоанна Кукузеля. Святий Іоанн народився в Діррахії (територія сучасної Албанії).
Він рано залишився сиротою і вступив до придворної константинопольської школи. У хлопчика був хороший голос і на нього звернув увагу імператор. Незабаром він став придворним співаком.
Він жив у розкоші, проте не був щасливим. Після того, як імператор вирішив оженити його, хлопець утік, так як хотів залишатися незайманим і присвятити своє життя Богу.
Водночас у Константинополь зі Святої Гори прибув ігумен Великої лаври. Іоанн розповів старцю про своє бажання. Ігумен схвалив його наміри і благословив.
Іоанн покинув Константинополь, і прибув, під виглядом мандрівника, на Святу Гору Афон. Лаврський воротар попросив його відрекомендуватись. Іоанн сказав, що він простий пастух, який хоче стати ченцем. Сторож відповів, що хлопець ще надто молодий. Однак святий наполягав на своєму і попросив доповісти про нього ігумену. Його прийняли в монастир, де він незабаром прийняв чернечий постриг і став виконувати послух пастуха.
Імператор, дізнавшись про те, що його улюблений співак втік, наказав відшукати його. Посланці імператора прибули на Святу Гору, в лавру Афанасія Великого, однак, не помітили Іоанна.
Коли святий пас худобу, він багато молився і співав Божественні гімни. Одного разу його спів почув пустельник, який зачаївся неподалік у тріщині скелі. Мелодійний спів настільки вразив відлюдника, що він заплакав. Пустельник був вкрай здивований, коли помітив, що тварини переставали пастися, а слухали дивовижне спів і дивилися на свого пастуха.
Відлюдник пішов у Велику Лавру, до ігумена і розповів йому про дивовижний спів монастирського пастуха. Іоанна викликали до намісника, де він неохоче зізнався, що він придворний співак. Ігумен насилу впізнав у ньому того хлопця, з яким йому доводилося розмовляти в Константинополі. Іоанну дозволили виконувати той же послух. Але ігумен, боячись, що імператору можуть доповісти, що його улюблений співак перебуває в афонському монастирі, особисто відправився в Константинополь до правителя.
Ігумен звернувся до імператора з проханням, кажучи, що «Тобі це просто і нічого не варте з твого боку, крім одного твого слова; між тим, виконання його дасть розраду і радість самих ангелів і благо моєї лаври». Правитель відповів: «Чого ж ти хочеш? Говори, я все виконаю». Тоді настоятель сказав: «Подаруй нам одного зі своїх підданих, який шукає вічного свого порятунку і молиться про державу твою, - більш нічого».
На питання, хто він, ігумен відповів, що це - Іоанн Кукузель, який вже прийняв чернецтво і знаходиться на Святій Горі. Імператор сказав: «Шкода мені єдиного співака! Шкода мені мого Іоанна! Але якщо він вже постригся - нічого робити! Порятунок душі - найдорожче: нехай молиться про порятунок мій і мого царства». Афоніт подякував Господу й імператору, і повернувся на Афон.
Іоанн побудував собі келію й усамітнився там протягом 6 днів. У недільні дні і на свята він приходив до монастиря на богослужіння і співав на правому криласі.
Одного разу після богослужіння він заснув у кріслі, навпроти ікони Божої Матері, перед якою читався акафіст. Він почув привітання: «Радуйся, Іоанн». Святий побачив перед собою Богородицю, в сяйві неземного світла. Цариця Небесна сказала йому: «Співай і не переставай співати. Я за це не залишу тебе». Пресвята Діва поклала в руку Іоанна червонець і стала невидима.
Коли Іоанн прокинувся - побачив у себе в руці гроші. Він зі сльозами дякував Богородиці за милість і благословення. Червонець повісили до образа Божої Матері, перед якою заснув Іоанн. Примітно, що за молитвами біля тієї ікони стали відбуватися зцілення.
Святий послухався веління Божої Матері і став частіше приходити на кліросний послух. Також він здійснював багато келійних подвигів. Незабаром його ноги стали набрякати і з'явилися рани від тривалого і частого стояння.
Йому знову уві сні явилася Богородиця і сказала: «Будь відтепер здоровий!». Рани на його ногах незабаром зажили, і святий продовжив свої подвиги.
Він знав день і годину своєї смерті. Святий попросив братію поховати його в Архангельській церкві, яку він побудував. Преподобний помер з усмішкою на обличчі.
"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".