Православні 19 жовтня відзначають пам'ять афонського святого - преподобномученика Макарія Нового.
Мануїл, у майбутньому святий Макарій, народився в бідній родині. Будучи підлітком він пішов на навчання до кравця. Він навчив його ремеслу й основам християнського віровчення. У кравця він жив до 18 років.
Батько Мануїла відрікся від Христа, став мусульманином, переїхав в ісламське місто Брусса. Одного разу Мануїл прийшов на ринок, де його побачив батько. Він схопив свого сина та повів на суд, кажучи, що і він відрікся від Христа. Мануїл не хотів, але його побили і насильно зробили обрізання.
Через кілька днів святий відправився на Афон, де обійшов усі монастирі й зупинився в скиту Святої Анни. Він був пострижений у чернецтво з ім'ям Макарій. Тут святий прожив 12 років.
Макарій хотів стати мучеником і кров'ю спокутувати свій гріх. Старець не благословив цього, кажучи, що живучи на Святій Горі подвижницьким життям, він приніс подвиг гідний покаяння, який має силу хрещення. Але святий наполягав на своєму, поки не отримав благословення.
У Бруссі турки впізнали його. Вони підійшли до Макарія і питали, чи та він людина, яка раніше була мусульманином. Святий підтвердив, що це він і додав, що тепер він знову став християнином, тепер також він монах, і вважає іслам помилковим віруванням.
Почувши це, турки схопили його, побили і повели на суд. Суддя схиляв його перейти в іслам.
«Віри вашої я завжди гребував і тепер гребую і проклинаю; добровільно ж ону я ніколи не брав, а що ви у насильницький спосіб обрізали мене, то це знають всі турки, колишні причетні до цієї справи, і якщо їх змусити, щоб вони сказали правду, то запевняю тебе, що вони засвідчили б я виконаю перед усім світом, що мене насильно обрізали і що я не відрікався від віри в Спасителя мого Господа Іісуса Христа і ніколи не відречуся від Джерела життя, що Ним все живе і рухається», - сказав він.
Суддя наказав повісити Макарія на шибениці під руки так, щоб кінчики пальців ніг торкалися землі, і щоб при цьому його били палицями. Святий сказав: «Знай, що помисел мій буде твердий і непохитний у моєму віруванні в Іісуса Христа...». Тоді суддя наказав зв'язати йому ноги й опустити вниз головою в сухий колодязь, і раз на день виймати його, бити та знову опускати. Так тривало 90 днів.
Одного разу вночі в колодязі засяяло світло, і стали доноситися райське пахощі й ангельський спів. Турок, який також знаходився в колодязі за злочин, бачачи явище, увірував у Христа. Пізніше він теж став мучеником.
Дізнавшись про диво, суддя викликав афонського святого. Макарій додав, що «хто вірує в Христа, той не лише може побачити те, що трапилося в колодязі, а й інше, набагато більше цього». Святий навів приклади з Біблії.
Суддя, бачачи, з якою цікавістю присутні слухають святого, побоявся, що вони повірять у Христа. Мученика вивели за місто, побили камінням і обезголовили. Це сталося 19 жовтня (за новим стилем) 1590 року.
Тіло святого кілька днів лежало в яру без поховання. Ночами з яру сяяло неземне світло, яке бачили християни, які жили в місті. Вони і поховали його.
Пізніше главу мученика передали на Афон, в скит Святої Анни; частину мощей взяла його мати і забрала на батьківщину; частину залишили місцеві християни в церкві, в ковчезі.
"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".