На Святій Горі зберігся «Медичний кодекс Хіландара» XV-XVI століть.
Основними способами діагностики лікаря в той час був аналіз сечі та пульсу. Дві глави «Хіландарського кодексу» присвячені цьому, способам вивчення хвороб, які можуть провокувати порушення.
«Пульс зазвичай досліджується на правій руці, при цьому чотири пальці щільно притискаються до кровоносної судини, пацієнт має повністю розслабити руку й жодним чином не затягувати кулак», - сказано в Кодексі.
Також у записах є опис різних типів пульсу, наприклад, так званий «пульс кози» схожий на стрибок козла, він спочатку вважається слабким, а потім поступово посилюється. Протилежність цьому - ламаний пульс, який спочатку сильніший, а потім - ослаблений. Пульс у жінки сильніший і швидший, ніж у чоловіка, і буде залежати від характеру людини. [...] Дуже небезпечний пульс «хвіст миші»: «Коли ви кладете чотири пальці на вену, ви навряд чи відчуваєте під першим пальцем, а під іншим - більш чітко, під третім пальцем - ще сильніше, а під четвертим - ледь, чи ні. Такий пульс вказує на фатальний кінець захворювання».
Зцілення можна очікувати, якщо пульс протилежний «хвосту миші».
Лише вимірювання пульсу середньовічному лікарю не було достатньо, щоб визначити хворобу; необхідно було дослідити рідини організму. Рекомендувалося уважно вивчити сечу хворого, щоб звернути увагу на її зовнішній вигляд, запах і зміни в ній.
Після того, як лікар ставив діагноз - виписувався рецепт лікування. Деякі з рецептів сьогодні більше нагадують казки або секретні формули. Наприклад, м'ясо вовка - для лікування психічно хворого, яйця ворони - для епілептиків. Деякі лікарські рослини використовуються і сьогодні: алое, базилік.
За матеріалами «Приятелі монастиря Хіландар».
"Православний спадок Україні на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".