Ігумен Ватопедського монастиря розповів про небезпеку непослуху і чому важливо каятися за незвершені гріхи

Ігумен Ватопедського монастиря архімандрит Єфрем розповів про те, чому непослух відкриває двері у пекло, яка молитва наближає людину до Бога, і чому ми повинні каятися за гріхи, які не вчиняли.

Людина гріховна від першого гріха Адама і Єви, тому душа кожного з нас потребує покаяння. Ігумен Ватопедського монастиря архімандрит Єфрем розповів про те, чому непослух відкриває двері у пекло, яка молитва наближає людину до Бога, і чому ми повинні каятися за гріхи, які не вчиняли.

Архімандрит Єфрем розповів історію про афонського старця Порфирія, який пережив спокусу непослуху.

«Великий святий старець Порфирій розповідав, як йому старці заборонили читати одну книгу. Але якось раз, коли старці пішли і він залишився один, він взяв і відкрив цю книгу. І благодать у ту ж мить залишила його, і він відчув себе як нехрещений, відчув, що всередині нього розверзається пекло. Чому? Тому що він вчинив свою волю.

І прийшли старці, але він боявся їм сповідатися. Кілька разів підходив до дверей і вже збирався постукати, але не міг цього зробити - така була у нього духовна боротьба. Нарешті, він вирішив позбутися цих внутрішніх мук і сповідався. І тоді відчув благодать навіть більшу, ніж у нього була до цього», - розповів архімандрит Єфрем.

Афонський чернець пояснює, що непослуху піддаються всі люди, але Господь прощає гріхи кожному, хто щиро покається.

«Подібне буває і з нами. Часто, проявляючи непослух, ми відчуваємо у собі пекло і залишення благодаті. Але як тільки ми робимо те, що наказує духовний закон, ми отримуємо благодать в іще більшій мірі, ніж раніше. Так Бог хоче на ділі показати нам, що Він згладжує ті гріхи, у яких ми каємося. Тому святі отці вчили бути уважними до всіх дрібниць монастирського життя, тому ми і читаємо їх книги. Однак необхідно і живе слово повчання від носіїв благодаті - духовного отця або духовної матері», - говорить архімандрит Єфрем.

Покаяння приводить людину до очищення серця і душі через молитву, яка повинна відбуватися із щирим каяттям, - говорить ігумен монастиря Святої Гори

«Чим більше очищується серце, тим духовнішою стає наша молитва. Буває, що молитва звершується механічно або холодно. Буває, що під час молитви зігрівається наше серце, і ми відчуваємо близькість Бога. Буває, що молитва супроводжується сльозами. У такі хвилини людина відчуває себе найнікчемнішою у світі, «якимось нелюдом», як каже апостол Павло. Коли ж людина переходить від пристрасного стану до безпристрасного, тоді вона починає відчувати, як її серце постійно розпалюється любов'ю до Бога. І це сердечне розпалювання є першим досвідом вкушання Божественного Світла», - пояснює ігумен Ватопедського монастиря.

Каятися ж і сповідатися повинен кожен, хто здійснив гріх або помислив про гріх, - каже ігумен Святої Гори.

«Існують люди, яким потяг до якого-небудь гріха передався у спадок від батьків. Марк Подвижник говорить, що, якщо людина поєднувалася із гріхом у помислі, то це вже дає дияволу право нападати на неї, тим більше, якщо вона вчинила гріх на ділі. Але Бог дав нам покаяння. А покаяння передбачає, звичайно, сповідь», - говорить архімандрит Єфрем.

Дарина Чугаєвська, за відеоматеріалами зі Святої Гори Афон.

"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".

УНІАН в Google News