Афонський монах розповів три повчальні історії про шляхи до святості

Житія християнських святих описують різні шляхи досягнення святості, але всі святі проходять через головний шлях жертовності в ім'я Христа. Афонський монах Анастасій, учень святого Паїсія Святогорця, розповів три повчальні історії про чернечу святість, які можуть послужити прикладом кожному віруючому християнину.

Житія християнських святих описують різні шляхи досягнення святості, але всі святі проходять через головний шлях жертовності в ім'я Христа. Афонський монах Анастасій, учень святого Паїсія Святогорця, розповів три повчальні історії про чернечу святість, які можуть послужити прикладом кожному віруючому християнину.

Вміти жертвувати своїм «Я»

Афонський чернець учить, що жертовність в ім'я Христа може проявлятися як у великому подвигу, так і в малому, і часто Господь оцінює наші жертви, перевіряючи нашу твердість часом.

«Бог хоче, аби ми щось із нашого «Я» віддали йому. Нам потрібно відчути присутність Божу серед нас, але потрібно вміти жертвувати. І скільки людина дасть Богу - стільки вона і отримає.

Якось на одному грецькому острові я познайомився із черницею. У селі, де вона народилася і жила, був монастир, а її будинок знаходився прямо навпроти входу у цей монастир. І ця черниця прожила у монастирі 68 років і ніколи за всі ці роки не виходила за поріг монастиря, щоб не побачити двері свого будинку. Тому що одна і чернечих чеснот - це скитальство, яке передбачає, що ніхто не повинен знати, де знаходиться людина, яка присвятила своє життя Господу», - каже отець Анастасій.

Бачити світ під ногами Христа

Багато старців, досягаючи божественної благодаті, бачили світ іншим, ніж бачать його звичайні люди. Чернець Анастасій розповів історію про афонського старця Тихона, духівника преподобного Паїсія Святогорца, на якого під час літургії сходило божественне споглядання.

«Старець Тихон, коли читав літургію, згадував тисячі імен. П’ять годин він читав імена і 2 години служив літургію. Ті імена, які читав старець Тихон, були з усього світу, і він точно не знав, хто з них живий, а хто вже помер. Він говорив: «Я всіх згадую, як живих. Тому що на святому дискосі під ногами Христа ми всі живі».

І одного разу під час літургії отець Паїсій співав Херувимську, а старець Тихон кадив. Старець мав у цей час небесне споглядання і йшов із цієї землі, напевно, піднімаючись у Небеса. Раптом він обернувся до отця Паїсія і запитав:

- Отець Паїсій, а в якій стороні звідси знаходиться Париж?

- У тій стороні, - вказав йому отець Паїсій.

І отець Тихон повернувся і почав кадити у сторону Парижа (мабуть поминаючи людей із цього міста). Ось так на божественній літургії для святих отців увесь світ опиняється під ногами Христа», - пояснює святогорський монах.

Не втрачати терпіння у будь-якій ситуації

Афонські старці приймають багато паломників, й іноді до них приходять і люди, далекі від розуміння справжніх християнських цінностей. Отець Анастасій розповів історію про свого вчителя, преподобного Паїсія Святогорця, який умів зберігати святість душі у будь-яких обставинах.

«Старець Паїсій завжди говорив для конкретну людину. Не все, що він говорив, було відразу для всіх. Скажімо, коли він щось говорив мені - ці слова призначалися мені і нікому іншому, тому що інший міг ці ж слова зрозуміти неправильно. При цьому він умів особливо говорити і з тими людьми, які не мали правильного християнського мислення, а іноді - і страху Божого.

Одного разу до старця Паїсія прийшли якісь люди. Вони не сказали «благословіть», не зробили поклону, не поцілували руку старця, але з порога сказали:

- Вітаю! Ми дізналися, що ви робите чудеса, і хотіли на них подивитися.

- А ви знаєте, ким були батько і мати у Божої Матері? - запитав їх старець Паїсій.

- Ні, нас це не цікавить. Ми дізналися про вас, і хочемо, щоби ви зробили і нам якесь диво.

У старця Паїсія був солодкий гумор, він хотів провчити цих людей, але при цьому не хотів їх засмучувати, тому сказав:

- Так, я зараз якраз навчився робити одне нове чудо, - сказав старець і взяв великий ніж, яким він різав по дереву. - Я вам відріжу голови і знову їх приставлю. Але оскільки я ще не зовсім досвідчений у цьому диві, то можу переплутати ваші голови...

Ось так старець Паїсій говорив з людьми, у яких не було правильного мислення, для того, щоб вони могли зрозуміти його», - розповів повчальну історію з життя афонського старця отець Анастасій.

Говорячи про святість, афонський чернець зазначає, що вона не є перевагою обраних, ченців або відлюдників, а повинна бути метою життя кожного християнина.

«Святість - не дар, її потрібно заслужити. Тут потрібні і старання, і потрібен спосіб. Існує багато шляхів досягнення святості, і кожен святий мав свій шлях до Бога через кров, подвиги, стриманість, терпіння. І святими стають не тільки ченці. Святими повинні стати всі християни», - вчить афонський монах.

"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".

УНІАН в Google News