Дамаскін Лаврський – афонський святий, який наполегливо хотів кров'ю спокутувати гріх

Православні християни 26 листопада (за новим стилем) відзначають день пам'яті святого преподобномученика Дамаскіна Лаврського.

Дімандіс, майбутній святий Дамаскін, народився в православній родині, в Галаті - передмісті Константинополя.

Він залишився сиротою в підлітковому віці. Хлопець навчився ремеслу - став кравцем. Дімандіс поводився аморально і його схопили турки, звинувачуючи в злочинах. Щоб уникнути покарання - він відрікся від віри в Христа.

Пізніше він розкаявся в скоєному й відправився на Афон. Святий оселився у Великій лаврі. Протягом 20 років він оплакував свій гріх. Святий прийняв схиму з ім'ям Дамаскіна.

Він вів аскетичний спосіб життя, проте, не дивлячись на всі свої подвиги, вважав свій гріх дуже тяжким і побажав спокутувати його кров'ю. Він порадився зі старцями, але ті спершу не благословили його намірів.

Тоді в лаврі перебував Патріарх Константинопольський Діонісій, який потім мав відправитися в столицю. Дамаскін розповів йому, що він хоче постраждати за Христа і Патріарх благословив його, взяв з собою в Константинополь.

«Я повернусь знову на Святу Гору, а ти звершиш подвиг мучеництва та помреш за Христа: помолися Йому і за мене, та милостивий буде до мене», - сказав Патріарх.

Коли Дамаскін прибув до Константинополя, то зняв з себе чернечий одяг, щоб при сповіданні Христа не накликати на братію гнів, коли мусульмани почують від ченця хулу на Магомета. Бо кілька років до цього стався подібний випадок.

Дамаскін причастився в храмі святого Миколая, в Галаті й пішов до Софії. Тут він почав молитися і хрeститися. Мусульмани, які проходили повз, подумали, що він божевільний.

Виходячи з Софії, святий зустрів імама, який читав книгу. Дамаскін заговорив з ним. Він почав проповідувати Христа. Але турки знову визнали його божевільним. Святий проповідував у мечеті - його просто вигнали.

Тоді Дамаскін прийшов у місто Капані, і там голосно серед мусульман вимовив: «Мусульмани! Одна віра Христова є істинною, а ваша віра хибна: вас обдурив Магомет, і ви за свою оману будете покарані. Одна віра християнська є справжньою і Христос є Бог істинний, а ваша віра помилкова». Турки побили його і вигнали.

Через три дні святий прийшов у мечеть Сейзакі, яка розташовувалася біля яничарських казарм. Коли турки після молитов виходили з мечеті, він викривав їх, кажучи, що їхня віра помилкова. Але й цього разу на нього не звертали уваги.

Святий просив у Господа, щоб він дозволив йому постраждати за нього. На ранок, у недільний день, він відправився в мечеть, в якій в молодості відрікся від Христа. Він прокричав: «Бідні! Навіщо ви збираєтеся? На кого ви сподіваєтеся? Горе вам, нещасні, вічна мука чекає вас! Христос один! Бог істинний!». Турки розсердилися, побили його і відвели до наглядача.

Його відправили до візира з описом докучань, якими ображав сповідник Магомета і вчення його. Але візир пробачив його, кажучи, що він їх підданий та платить дань. Святий відповів, що він набагато багатший, і, що скарб віри його «віковічно стоїть в Царстві Небесному».

Візир наказав відсікти йому голову. Мученик подякував Богові за те, що його бажання здійсниться. Дамаскін встав на коліна, його обезголовили. Це сталося 26 листопада (за новим стилем) 1681 року.

Три дні тіло святого залишалося непохованими. Потім християни підкупили охорону й відвезли тіло на острів Халки та поховали в Богородичному монастирі.

"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".

УНІАН в Google News