Афонський старець назвав 5 причин, чому людям треба відвідувати монастирі

Афонський старець назвав 5 причин, чому людям треба відвідувати монастирі

Монастирі - місця особливої благодаті, де віруючі можуть відчути присутність Бога на землі і навчитися праведного життя. Настоятель монастиря Ватопед архімандрит Єфрем назвав п'ять причин, за якими православні, що живуть мирським життям, мають відвідувати монастирі.

1

Монастирі - місця особливої благодаті, де віруючі можуть відчути присутність Бога на землі і навчитися праведного життя. Настоятель монастиря Ватопед архімандрит Єфрем назвав п'ять причин, за якими православні, що живуть мирським життям, мають відвідувати монастирі.

Почерпнути живої води Христа

Афонський чернець говорить про те, що стомлена мирською суєтою людина прагне до монастиря, щоб позбутися від душевного болю, який зцілює «жива вода» монастирської обителі.

«Монастир подібний до криниці Якова. Сюди приходять люди, стомлені мирською суєтою. І ми, духівники, яким вони відкривають свої серця, бачимо, скільки сьогодні у людства болю. Темні сили роблять усе, щоб сучасна людина мучилася: вони стомлюють її, розтрощують її душу, щоб легше було нею керувати. 

Але люди приходять до монастирів, щоб почерпнути живої води, яка є Сам Христос. Подібно до того, як Фотинія-самарянка приходила за водою на колодязь Якова, вони хочуть набрати води, що тече у життя вічне».

Пізнати Христа

Ігумен Ватопедського монастиря пояснює, що для кожного віруючого християнина пізнання Бога повинно бути головною метою земного життя. І саме монахи є для мирян прикладом жертовності в ім'я Христа.

«Мета людського життя - пізнати Христа, який невидимо з нами перебуває, особливо у Таїнстві Божественної Євхаристії. І монахи, в першу чергу покликані пізнати Бога і стяжати живе почуття Його присутності. Ченці повинні бути носіями вічності, повинні жити вічністю. 

Син Божий у Своїй первосвященицькій молитві звертається до Свого Небесного Отця зі словами: «Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного істинного Бога, і посланого Тобою Ісуса Христа». Тому будемо працювати у відсіканні своєї волі, в очищенні серця, будемо прагнути набути жертовний настрій. Наскільки очищується серце, настільки зростає відчуття присутності у ньому Христа».

3

Переконатися, що Євангеліє здійсненне

Приклад чернечого статуту є зразком праведного життя християнина, тому саме у монастирі віруюча людина може навчитися виконувати Євангеліє.

«Бог прийшов у світ, і Він перебуває у ньому до кінця віку. І ми повинні пізнати Його, з'єднатися із Ним, полюбити Його. Наше серце повинно горіти від любові до Нього.

І тоді цьому світові, заплутаному і сп'янілому, ми зможемо нести правдиве свідчення про Христа. І люди, просто приходячи до монастиря, можуть переконуватися у тому, що Євангеліє здійсненне і сьогодні, і, просто перебуваючи поруч із ченцями, у їх мовчазній присутності, вони будуть відчувати Христа і розуміти, що «Христос вчора, і сьогодні, і навіки Той самий».

Зустрітися зі святими

Ігумен афонського монастиря говорить про те, що люди також прагнуть потрапити до монастиря для того, щоб зустрітися зі старцями, які вже за життя покликані до святості.

«Сьогодні люди легко грішать, легше, ніж раніше, але у них є бажання зустрітися зі святими. А ми, ченці, покликані до святості, і нам дано засоби, щоб її досягти, якщо тільки ми будемо старанні і уважні до себе. Чернецтво - це надія Церкви, надія всього світу. І сьогодні настав особливий час для нього».

Навчитися покаянню

Позбавлення від гріхів лежить через покаяння, до якого кожна людина повинна прагнути на своєму духовному шляху. І чернечі подвиги в ім'я Христа спонукають мирську людину боротися і з власними гріхами.

«Кожен з нас має на собі і відбиток прабатьківського гріха, і гріховну спадковість, отриману від батьків, тому що гріховність батьків передається при народженні їх дітям. Крім того, нас борють і наші власні гріхи, вчинені у минулому. Диявол усе це знає і бореться з нами, він приходить і б'є нас, часом дуже влучно і сильно. 

Але Бог дав нам покаяння, до якого ми приходимо через дотримання заповідей і через послух. І чернече життя є прикладом цього, тому що, як говорив преподобний Іоанн Ліствичник, «чернече життя є постійне примушування єства». Тому чернецтво і називається мучеництвом совісті».

"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter