Історія 26 святих мучеників Зографських, яких спалили в башті

Православні християни 23 жовтня (за новим стилем) відзначають день пам'яті 26 святих преподобномучеників Зографських - ігумена Фоми і з ним 21 ченця і 4 мирян.

Православні християни 23 жовтня (за новим стилем) відзначають день пам'яті 26 святих преподобномучеників Зографських - ігумена Фоми і з ним 21 ченця і 4 мирян.

Історія мученицької смерті цих святих пов'язана з історичним періодом, коли візантійський імператор Михаїл Палеолог в 1261 році завоював Константинополь. Правитель сподівався об'єднати Східну і Західну Церкви так, щоб панувала остання. Палеолог намагався залучити до свого плану підданих, проте народ був проти такого церковного злиття.

Проти виступали також афонськмонахи. Афоніти відправили імператору послання, в якому пояснили свою позицію - неприйняття першості й верховенства Папи, його поминання; особливостей євхаристії та Символу віри, в якому Дух Святих виходить «і від Сина». Святогорці назвали імператора Михаїла єретиком і вмовляли його залишити думку про таку церковну єдність.

Палеолог не послухав святогорців. Ліонская унія була прийнята в 1274 році, а тих, хто виступав проти неї - переслідували та карали. У 1278 році був виданий указ про насильне введення унії.

У Римі ставилися до Михаїла з недовірою, так як знали про його лукавство. Папи Римський постійно висував нові вимоги, щоб повністю підпорядкувати собі Православ'я. Православна Церква оголосила Михаїла відлученим. Правитель жорстоко переслідував православних, садив у в'язницю навіть своїх родичів - Андроніка й Іоанна Палеологів, Мануїла й Ісаака Рауль. Однак всі його зусилля затвердити унію залишалися безуспішними.

Імператор помер у 1282 році, під час військового походу, недалеко від міста Верра. Його поховали без царських почестей.

Під час насильного введення унії, всі західні государі-католики вирішили йти на Константинополь, щоб повалити Михаїла Палеолога. Дорогою в Константинополь вони відвідали Святу Гору й стали переслідувати афонітів.

Вони прийшли у Велику Лавру і запропонували насельникам перейти в католицизм. Перелякані монахи погодилися приєднатися до них. Вони були покарані Богом.

Потім латиняни прийшли в Іверон. Насельники монастиря відмовилися приймати католицизм. Найстаріших насельників посадили в корабель, який потім затопили. Молодих ченців забрали в полон і відправили в Італію, а потім продали іудеям.

Після цього латиняни прийшли у Ватопед. Тут насельники відмовилися перейти в католицизм, стверджуючи, що «краще Христу догодити, ніж антихристу». Католики повісили афонітів. Місце, де це сталося, називається «Фурковуні», тобто, Віселічная гора.

Потім латиняни прийшли в Зограф. Настоятелем тоді був ігумен Фома. Недалеко від обителі жив старець, який, дізнавшись про набіг єретиків, молився перед іконою Божої Матері. Коли він читав акафіст, на одному з рядків «радуйся», він почув голос, що виходив від ікони: «Радуйся і ти, старче! Швидше біжи звідси, щоб не спіткало тебе лихо. Звести братам обителі, щоб замкнулися, тому що богопротивні римляни напали на це, Мною обране місце, і вже перебувають близько». Старець запитав, як же він може залишити Її образ тут? Цариця Небесна веліла не дбати про це, а скоріше відправлятися в обитель.

Старець розповів насельникам монастиря про те, що сказала йому Богородиця. Тоді ж ікона чудесним чином перенеслася і зупинилася над монастирською брамою.

Ігумен зміцнював братію, благословив постраждати за Христа. Деякі ченці покинули монастир і сховалися в печерах, інші, разом з ігуменом, замкнулися в башті. Мучителі вимагали, щоб вони вийшли назовні. Святі відмовилися. Вони запропонували латинянам «перейдіть від зла до добра, щоб не наразити свої душі на муки вічні». Однак ті підпалили з усіх сторін монастир.

Святі молилися Господу й отримали відповідь з Неба: «Радуйтеся і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі». Мученики померли 23 жовтня (за новим стилем) 1280 року. Їх було 26, з них 22 ченця і 4 мирянина. Імена мирян не відомі, а ченців звали: Фома, Варсонофій, Кирил, Міхей, Симон, Іларіон, Яків, Іов, Кипріян, Савва, Яків, Мартініан, Косма, Сергій, Міна, Йосип, Іоанникій, Павел, Антоній, Євтимій, Дометіан і Парфеній.

У 1873 році на місці страждання святих був встановлений пам'ятник. Опівночі, коли читалося «житіє і страждання святих», почувся в храмі легкий шум і над церквою з'явився вогняний стовп, який освячував обитель та околиці сильним світлом. Цей стовп перемістився від церкви до пам'ятника і став круглим. Це явління тривало 15 хвилин, його бачили багато святогорців і паломників.

За матеріалами з відкритих джерел.

"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".

УНІАН в Google News