Іларіон - афонський святий, який уві сні побачив, як і де він стане мучеником

Православні християни 3 жовтня (за новим стилем) відзначають день пам'яті афонського святого - преподобномученика Іларіона.

Православні християни 3 жовтня (за новим стилем) відзначають день пам'яті афонського святого - преподобномученика Іларіона.

Іоанн, майбутній святий Іларіон, народився на острові Крит. Його батьки - тато Франческо й мама Катерина були православними християнами. Всього в родині було п'ятеро дітей, які навчалися грамоті вдома.

Дядько святого був лікарем. Одного разу він відправився на навчання до Константинополя і взяв із собою племінника. Він жив з дядьком протягом 10 років, але шкодував про це, тому що не був нічому навчений. Потім він почав працювати у купця на ім'я Франческо.

Одного разу купець відправився на острів Хіос, а відповідальним за торгову крамницю залишив Іоанна. Коли він повернувся - не дорахувався 3 піастрів, то подумав, що їх вкрав Іоанн. Він пригрозив, що віддасть його під суд, якщо святий не поверне йому гроші. Іоанн попросив допомоги у дядька, але той відмовив.

Іоанн впав у відчай. Він звернувся за допомогою до мами султана. При вході до палацу його обшукали, і Баш-ага сказав, що йому допоможуть, якщо він прийме іслам. Іоанн погодився. З цього приводу в палаці влаштували свято. Іоанн став придворним служителем.

Через три дні святий розкаявся в скоєному. Через 12 днів він пішов з палацу і прийшов до свого духівника ієромонаху Симеону, який жив недалеко від Константинополя. Священик вислухав щире розкаяння Іоанна. Потім священик пішов до сусіда - російського купця, з яким Іоанн відправився до Криму. Тут він прожив 10 місяців і вирішив повернутися в Константинополь і прийняти мучеництво за Христа.

Іоанн знову прийшов до духівника, ієромонаха Симеона, і розповів йому про свій намір. Духівник порадив йому спершу відвідати Святу Гору.

Він оселився в обителі Іверон, де мав можливість розмовляти зі старцями. Вони порадили йому відправитися в Предтеченський скит до духівника Сергія. Сергій направив Іоанна в скит Святої Анни до ієромонаха Віссаріона. Старець не відразу погодився прийняти його, але прийнявши, благословив на 40-денний подвиг мовчання в запустілій келії в скиту святого Василія Великого. Він зазнав багато спокус.

Потім він прийняв чернецтво з ім'ям Іларіон.

Однак святий не залишав думки про те, щоб прийняти страждання за Христа. Але старець не благословляв його намірів, а сказав ще підготуватися, так як святому на той час було всього лише 16 років. Через деякий час посиленої духовної підготовки афонські старці благословили Іларіона на подвиг.

У той час на Афоні перебував Патріарх Григорій, якому Віссаріон розповів про свій намір. Патріарх помолився про святого і, благословивши його, вручив йому рекомендаційні листи, які він потім передав другу Патріарха.

Віссаріон з Іларіоном покинули Святу Гору і вирушили до Константинополя. Старець причастив святого; ніч з суботи на неділю вони старанно молилися Богу, і на Святій Горі в цей час відбувалося богослужіння, на якому підносилися молитви про них.

Уві сні Господь відкрив святому, що і де з ним має статися. У неділю святий ще раз причастився Святих Христових Тайн. Потім Іларіон одягнув турецький одяг і прийшов у палац, в якому колись прийняв іслам.

У палаці його привітно стали розпитувати, де він був весь цей час - 16 місяців. Святий розповів, що він розкаявся в зречення від Христа і бажає прийняти муку, щоб спокутувати свій гріх. Він також порадив Баш-агу прийняти християнство. Від його слів Баш-ага розлютився і почав бити його курильної трубкою так, що та розлетілася на шматочки.

Потім святого всіляко умовляли відректися від Христа. На що Іларіон відповідав зустрічною пропозицією - перейти їм у християнство.

Бачачи, що святий не піддається умовлянням - його піддали жорстоким тортурам. Йому розтягували суглоби і ламали кінцівки, тричі піддавали покаранню, так званій «фаланзі», після чого - забили в ноги колоди і кинули до в'язниці. Тут мученик знову причастився - старець передав Тіло і Кров Христові через одного з охоронців.

Через три дні відбувся суд, на якому святий сповідав себе християнином і його засудили до усічення голови. Його стратили на тому місці, яке він бачив уві сні. Коли святому відсікли голову - його уста продовжували молитися - він читав Символ віри. Це сталося 3 жовтня 1804 року.

Старець звернувся в патріархію, щоб викупити у турків мощі святого. Святого поховали на острові Проти, в церкві Преображення Господнього. За молитвами біля його мощей відбувалося безліч чудес.

За матеріалами з відкритих джерел.

"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".

УНІАН в Google News