Четвер,
19 жовтня 2017
Наші спільноти

Ігумен афонського монастиря розповів про те, чому монах стає "сороконіжкою"

Свята Гора Афон вважається одним з найбільш благодатних місць на землі, куди прагнуть потрапити для служіння Господу православні з усього світу. Архімандрит Григорій, ігумен афонського монастиря Дохіар розповів про особливості чернечого діяння на Святій Горі і дав поради тим, хто збирається присвятити себе цьому великому подвигу.

1

Свята Гора Афон вважається одним з найбільш благодатних місць на землі, куди прагнуть потрапити для служіння Господу православні з усього світу. Архімандрит Григорій, ігумен афонського монастиря Дохіар розповів про особливості чернечого діяння на Святій Горі і дав поради тим, хто збирається присвятити себе цьому великому подвигу.

«Як ігумен монастиря я вже багато років намагаюся давати послушникам духовні уроки. Знаєте, на моєму шляху трапляється багато печалей і труднощів, тому що приводити людей до Христа - складна робота. Це не так просто, як побудувати будинок або працювати на фабриці», - говорить ігумен грецького монастиря, який є десятим в ієрархії афонських монастирів.

Перш за все, архімандрит пояснює, що чернецтво - нелегкий шлях, пройти який зможе лише той, у кого Господь живе в самому серці.

«Старець Діонісій говорив нам: «Є два шляхи, установлених Богом і нашою святою Церквою - чернецтво і шлюб. Яким би з цих шляхів не пішла людина, вона повинна завжди прагнути до миру. Обидва шляхи вимагають самопожертви, любові і великого терпіння. Вступ у чернецтво - таїнство, і добрі наміри того, хто приходить до нього, видно з того, що після постригу він одразу запитує у свого старця: «А що я повинен робити, аби стати хорошим монахом?»

У той же час ігумен запевняє, що з вірою у душі кожна людина, незалежно від її  церковного досвіду, зможе гідно нести чернечий хрест.

«Той, хто приходить із миру, носить усе мирське життя у собі. Тому потрібен великий подвиг і з боку монастиря, і з боку самої людини, щоб вона відкинула цей світ від себе. Але я завжди кажу: «Якщо ти захотів стати ченцем, ти будеш ченцем». Тільки будь ним і в своєму одязі, і в своїх словах, і в поведінці, і в своїй їжі і сні, і, перш за все - у служінні Богу. Тому що чернець - це, перш за все, псаломник Бога: кожен день монах грає на лірі і бачить печаль Господа, який дивиться на світ», - розповідає афонський старець.

Ігумен монастиря Дохіар вчить строгості чернечого життя, у якому вважає неприйнятними розкіш і новітні блага цивілізації.

«Я дуже шаную і люблю єгипетське чернецтво з його строгістю, його вважаю вершиною усього чернецтва. У своєму монастирі я не хочу бачити ченця з годинником на руці, з телефоном, Інтернетом або комп'ютером, не хочу його бачити у красивому підряснику або дорогій рясі. Я хочу, щоб він жив так само просто, як монахи жили в давнину».

Допомогти ж людині навчитися чернечої суворості повинен сам уклад афонського монастиря.

«У монастирях решітки на вікнах були і у старих отців в давнину. Спочатку, коли саджають дерево, то, щоб воно було прямим, поруч встромляють палицю, щоб це дерево не ухилялося ні в яку сторону, а росло прямим. Так само решітки в монастирях зберігають людину, щоб не ухилялася вона ні вліво, ні вправо. Щоб вона навчилася терпіти, поки не проросте вгору прямою, а не горбатою».

Отець Григорій каже, що як тільки людина стає монахом, вона одночасно стає і "сороконіжкою", оскільки починає переходити з місця на місце, адже знайти спокійно місце для усамітнення - завдання не з легких. При цьому аскетичну чернечу працю найприємніше споглядати Господові.

«Коли Господь дивиться на Святу Гору Афон, він радіє, а, коли дивиться на світ, що він там бачить? Кров, війни, людей, які крадуть, несправедливість, і, перш за все, ідолослужіння. Тому монах повинен постійно співати для Бога, щоб притягнути до землі щедрість самого Бога. Тому у великому чернечому подвигу є дуже багато печалей».

Також афонський старець закликає православних чоловіків здійснювати паломництва на Афон, щоб набиратися благодаті на Святій Горі.

«Ви тут побачите ченців, які подвизаються, творять поклони, трудяться день і ніч - це не може не пом'якшити серце навіть самої жорстокої людини. Такий клімат Афону: тут завжди йде дощ, що пом’якшує навіть кам'яні серця. Із серця тут робиться тісто, а з того тіста спечеться хліб, яким і сама людина буде харчуватися із задоволенням, і, повернувшись на батьківщину, буде годувати усіх голодних», - говорить архімандрит Григорій.

"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку