Павло Ксіропотамський: афонський святий, який відродив великий давній монастир і заснував новий

Православна Церква 10 серпня (за новим стилем) відзначає день пам'яті Павла Ксіропотамського. Цей афонський святий був царського роду. Він відіграв важливу роль у долі двох афонських монастирів.

Православна Церква 10 серпня (за новим стилем) відзначає день пам'яті Павла Ксіропотамського. Цей афонський святий був царського роду. Він відіграв важливу роль у долі двох афонських монастирів.

Святий народився в Константинополі, в імператорській родині - його батьком був Михайло Куропалат, який, незадовго після народження сина, прийняв чернецтво.

Його мати Прокопія також відрізнялася благочестям. Коли вона була вагітна Павлом, то побачила сон, ніби вона народила на полі ягня, на яке накинулися два леви, але ягня прийняло захисну позу. Тоді імператриця кинулася йому на допомогу й побачила, що це не ягня, а хлопчик, який тримає в руках хрест, від сили якого впали леви. Цариця прокинулася й народила хлопчика, якого назвали Прокопій - майбутній святий Павло.

Прокопій отримав найкращу, на ті часи, освіту. Однак його не приваблювали доступні йому мирські блага й він, одягнувшись в жебрацький одяг, таємно покинув місто й пішов на Афон.

Прийшовши на Святу Гору, він оселився в монастирі Ксіропотам, який у той час був у зруйнованому стані. Тут святий спорудив собі скромну келію. У чернецтво з ім'ям Павло його постриг пустельник Косма, з яким вони були друзями.

Святий Павло вів аскетичний спосіб життя - спав на землі, а подушкою йому служив камінь. Слава про нього, як про подвижника широко поширилася й до нього почали приходити за порадою монахи з інших афонських монастирів.

Коли на Константинопольський престол зійшов родич святого - імператор Роман, то він побажав побачитися з Павлом. Святий прибув до Константинополя. Люди радісно зустрічали афонського подвижника. У той час імператор сильно захворів. Святий, помолившись, поклав на нього свої руки. Після цього правитель одужав. Павло на деякий час залишався при дворі й навчав дітей правителя основам християнства.

Однак святий тяготився таким становищем і бажав знову повернутися на Афон. Імператор не хотів розлучатися з Павлом, але все ж відпустив його, давши при цьому кошти, необхідні для возведенняз з руїн  монастиря Ксіропотам, а також частину животворящого древа Хреста Господнього. Потім святиня була поміщена у вівтарі, на престолі в зведеному храмі.

У відновлену обитель стали приходити ченці, які зверталися до Павла за духовною порадою. Однак, святий, бажаючи вести усамітнений спосіб життя, покинув обитель й оселився в підгір'я Афона. Навколо нього сформувалася громада з 60 учнів.

На братію нападали сарацини й святий Павло був змушений звернутися до імператора Романа, щоб отримати кошти для зведення та зміцнення нової обителі - храму на честь святого Георгія Побідоносця. Його прохання виконали. Новий монастир спочатку також називали Ксіропотам, але потім - святого Павла.

Перед своєю смертю святий Павло зібрав братію двох монастирів - Ксіропотам.і нової обителі (нині монастир святого Павла).

Павло сказав ченцям, що через два дні він помре й наставляв їх у вірі, звелів не спокушатись на єресь іконоборців. Братія плакала. Святий помолився, убрався в мантію та причастився. Після цього всі присутні помітили, як просіяло його обличчя. Він продовжував духовно зміцнювати братію, а потім ліг на ложе, схрестивши на грудях руки, і мирно відійшов до Господа.

Святий бажав, щоб його поховали не на Святій Горі, а на острові Лонгос. Але Господь управив інакше. Корабель з мощами Павла, який плив до Лонгосу, опинився біля берегів Константинополя. Він був з почестями похований у великій церкві.

"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".

УНІАН в Google News