Монахи з афонського монастиря Кутлумуш відвідали Київ. Під час свого візиту в Україну вони провели лекцію під назвою «Сум, туга, жаль та спокуси», на якій святогорці розповіли, про те, чому у житті кожного християнина трапляються труднощі, як до них ставитись та вирішувати їх.
Зокрема, ієромонах Хризостом звернув увагу на те, що слова Христа завжди лишаються актуальними, і Він: «не лицемірить, не підлещується, не каже лише приємні для нас речі чи напівправду.<…> Він звертається до нас завжди вчасно і слушно зі словами: «В цьому житті на вас чекає журба, туга, сум, печалі, спокуси, проблеми, гнітючі переживання та біль. Нас це не має лякати, ми повинні мати віру, силу, сміливість, надію, терпіння, наполегливість та боротися». Як казав Христос: «Я жив серед вас, я добре знаю, який цей світ». Не здавайтеся, не опускайте руки, не падайте духом, не впадайте в паніку в жодному разі. Знайте, що я переміг біди світу й разом зі Мною це зможете зробити і ви».
Щодо проблем, які трапляються в житті кожної людини, святогорець зауважив, що Господь не обіцяв усунути їх, але навчив, як правильно їх сприймати.
«Христос – це Вчитель істини, Він нічого не приховує від Своїх учнів. Він не обіцяє, що в цьому світі будуть комфортні швидкісні траси, навстіж відкриті ворота й вулиці усіяні пелюстками троянд. Він чітко говорить, що той шлях, про який йдеться в Євангеліє є вузьким, важко прохідним, стомлюючим, але саме такий шлях веде до спокою, комфорту, достатку, повної відсутності проблем та радості. Христос не приховує, що на цьому шляху важкої роботи нам потрібно докладати значних зусиль. Він не прикрашає реальність, не обіцяє швидких та легко досяжних результатів і вічного та безтурботного щастя», - сказав ієромонах Хризостом.
Він також додав, що у цьому контексті, слушними звучать слова Господа «Блаженні ті, що плачуть нині, бо втішитесь» (Лк. 6:22), та лише в тому разі, якщо правильно їх трактувати.
«Христос не має на увазі, що нам слід бути постійно засмученими. Ми не маємо оплакувати нашу долю, бідкатися,що ми нещасні, хворі чи немічні. <…> Він не хоче, щоб наш вигляд викликав жалість та співчуття. Деякі християни вважають, що глибока печаль на обличчі є виразом смиренності. Деякі жінки можуть легко та рясно заплакати і вважають, що це сльози блаженства, даровані Господом, але такі сльози – це результат підвищеної емоційності людини, або спотвореного егоїзму. Христос не хоче, щоб ми були фаталістами», - розповів отець Хризостом.
Він зауважив, що: «Блаженні ті, хто плачуть зараз через вчинені гріхи, хто приймають ті випробування, які їм посилаються засмучуючись, але без нарікань, навіть з радістю. Блаженні ті, хто дякують Богу, що Він не полишає їх, посилаючи їм уроки, які необхідно вивчити. Саме такі люди радітимуть та насолоджуватимуться вічним життям», - сказав отець Хризостом.
"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".
