На Афоні Велика лавра відзначає панігір - день пам'яті Афанасія Афонського

Православні християни 18 липня (за новим стилем) святкують день пам'яті преподобного Афанасія Афонського, засновника Великої лаври. Цього дня обитель відзначає панігір.

Православні християни 18 липня (за новим стилем) святкують день пам'яті преподобного Афанасія Афонського, засновника Великої лаври. Цього дня обитель відзначає панігір.

Авраамій, майбутній святий Афанасій, народився в Трапезунді. Хлопчик рано залишився сиротою, і його взяла на виховання черниця. Його дитинство проходило в пості та молитві. Хлопчик добре навчався.

Коли ж померла його прийомна мати, Авраамій відправився служити при дворі імператора Романа, в Константинополі. Тут він став учнем відомого ритора Афанасія. Він опанував ораторське мистецтво і незабаром сам став навчати юнаків. Йому почав заздрити його вчитель і він вирішив покинути двір.

З молодості він був стриманий в їжі - їв лише хліб і пив воду, спав сидячи на стільці.

У той час в Константинополі перебував преподобний Михайло Малєїн, настоятель Кімінської обителі. Авраамій розповів святому, що хоче прийняти монашество. Пізніше ігумен Михайло постриг святого в монашество з ім'ям Афанасій.

Монах Афанасій спершу жив у монастирі, а потім оселився в усамітненомумісці. Він відвідав багато святих місць, зупинився на Афоні, в місцевості під назвою Мелана. Біси неодноразово спокушали святого, вселяючи йому гріховні помисли. Святий вирішив протягом року боротися зі спокусами, а потім - покластися на волю Божу. Коли в останній день встановленого їм терміну він стояв на молитві, його осяяло небесне світло, у святого потекли сльози. З того часу, за свою духовну боротьбу, він отримав дар розчулення.

Полководець Никифор Фока, брат ігумена Михайла, який постриг святого в чернецтво, запропонував Афанасію побудувати для нього келії та церкву. Спочатку Афанасій не погоджувався, але потім сприйняв пропозицію як промисел Божий. Тоді ж були споруджені дві церкви: на четь Іоанна Предтечі та Богородиці. Також спорудили келії, трапезну, лікарню та готель.

У монастир почали приїжджати люди, охочі прийняти чернецтво, з Греції та інших країн. Навіть знатні персони хотіли жити під керівництвом преподобного Афанасія.

В обителі встановили спільножитній статут. Братія відвідувала всі богослужіння, не розмовляючи і не відволікаючись від молитви.

Святому Афанасію неодноразово являлась Божа Матір. Одного разу Вона врятувала монастир від голоду і дарувала джерело - вдаривши жезлом об камінь, з якого линула вода.

Святогорців ставало все більше в новозбудованій лаврі. Тому будівельні роботи тривали.

Святий Афанасій знав, коли він помре. Він зібрав братію і наставляв їх.

Одного разу святий пішов до себе в келію, надів мантію і кукіль, які носив лише в святкові дні. Після тривалої молитви він вийшов до братії і з 6 ченцями вони вирушили наверх храму, щоб подивитися, як просувається будівництво. У цю мить частина церкви обрушилася. П'ятеро святогорців загинули, а святий Афанасій і зодчий Даниїл, вижили. Преподобний помолився: "Слава Тобі, Боже! Господи, Іісусе Христе, допоможи мені!", а потім помер.

Його тіло протягом трьох днів залишалося, немов у живої людини, а з ран текла кров, яку святогорці витирали рушником. Від цієї святині багато, по молитвам, отримували зцілення.

"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".

УНІАН в Google News