Григорій, учитель Ватопедський - митрополит, який спав у хліві

Православні християни 5 липня (за новим стилем) відзначають день пам'яті святителя Григорія вчителя Ватопедського. Святий багато потрудився для будівництва храмів і шкіл. Він залишався смиренним, будучи наділений церковною владою - одного разу йому довелося спати зі свинями в хліві сільського священика.

Православні християни 5 липня (за новим стилем) відзначають день пам'яті святителя Григорія вчителя Ватопедського. Святий багато потрудився для будівництва храмів і шкіл. Він залишався смиренним, будучи наділений церковною владою - одного разу йому довелося спати зі свинями в хліві сільського священика.

У православній родині, яка жила в 1765 році в Румунії, народився хлопчик, якого назвали Георгієм.

Хлопчик отримав добру світську та церковну освіту - закінчив Академію Святого Савви.

Після навчання він, разом з двома друзями, пішов у Нямецький монастир. Тут у 1790 році хлопець прийняв монашество з ім'ям Григорій. Настоятелем обителі в той час був афонський святий - преподобний Паїсій Величковський.

Монах Григорій займався перекладами церковних книг, бо добре володів грецькою мовою і латиною.

Через деякий час він і його друг Геронтій вирушили в Бухарест. Тут святий працював у бібліотеці, в митрополії.

Потім Григорій відправився на Афон. Він оселився неподалiк від монастиря Ватопед.

З 1812 по 1820 рік монах знову перебував у Нямецькому монастирі, перекладав книги. Потім знову подорожував - відправився в Бухарест, а після - жив у монастирі, який дотримувався афонського уставу, в 30 кілометрах від міста. Він вів подвижницький спосіб життя - спав на дошках, застелених соломою. Його келія мала вельми аскетичний вигляд - у ній був лише стіл, стілець, ікона та дві сумки з книжками. Відомо також, що в цей час він вже був ієродияконом.

У 1823 році правитель Румунії Григорій Гікас покликав святого в Бухарест, бажаючи призначити його митрополитом Угорщино-Влахскім. Святий погодився, але відмовився від усіх почестей і навіть пішки рушив у Бухарест. Під час свого шляху він залишився ночувати у простого сільського священика, який, бачачи смиренного подорожнього, відправив його спати в хлів. Пізніше цей священик прибув до Бухареста, щоб познайомитися з новим митрополитом, в якому він упізнав свого гостя та дуже хвилювався, що тоді влаштував настільки недостойний прийом владиці. Однак святий сказав, щоб він заспокоївся, що свині священика були добрі до нього і відпустив з миром священнослужителя.

Інтронізація святого відбулася 11 січня 1893 року. Будучи митрополитом, святий багато потрудився для зведення нових храмів, найбільш відомий - кафедральний собор, який добудували вже після його смерті. Також він дбав про освіту народу - будував школи і семінарії в Бухаресті. Також займався благодійністю - допомагав бідним.

Він помер під час всеношної 5 липня (за новим стилем) 1834 року. Його поховали в обраному ним місці - у кафедральному соборі Бухареста. Через 7 років відбулося обретіння його мощей, які зберігаються нині в монастирі Калдарусані.

"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".

УНІАН в Google News