У понеділок після П'ятидесятниці, 5 червня, православні християни відзначають День Святого Духа.
Як повідомляє "Православний спадок України на Святій Горі Афон", це перехідне свято, не має постійної дати святкування, і залежить від церковного календаря. На 50-й день після Світлого Христового Воскресіння православні християни відзначали П'ятидесятницю – день, коли Дух Святий у вигляді язиків полум'я зійшов на апостолів і вони заговорили різними мовами, якими до цього не володіли. Наступного дня святкується День Святого Духу.
Святкування цього дня було встановлено на знак спростування лжевчень єретиків, які не визнавали Божественної природи Святого Духа та Його неподільності та єдиносущності з Отцем і Сином.
Згідно з вченням Православної Церкви, Святий Дух є Третьою Особою, Іпостассю Пресвятої Трійці – Триєдиного Бога.
Святого Духа зазвичай зображують у вигляді голуба, який сходить на Іісуса Христа, або у вигляді язиків полум'я, що сходять на апостолів і Богородицю, на іконі свята П'ятидесятниці.
Кожна православна людина щодня, молячись вранці й під час Божественної літургії, промовляє Символ Віри, що містить основоположні православні догмати. Промовляючи пункт 8 цієї молитви, віруючі підтверджують, що вони вшановують Третю Іпостась Пресвятої Трійці: «И в Духа Святаго, Господа, Животворящаго, Иже от Отца исходящего, Иже со Отцем и Сыном спокланяема и сславима, глаголавшаго пророки».
Ці слова також підкреслюють, що Святий Дух, згідно з вченням Православної Церкви, сходить саме від Отця. Животворним Його називають тому що разом з Отцем і Сином Він дарує життя всьому. Він, разом з іншими Іпостасями Трійці, є Творецем усього світу.
За дією благодаті Божої, працюючи над своєю душею, християни отримують плоди Святого Духа. А саме: «любов, радість, мир, довготерпіння, благість, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал. 5:22-23).
Афонський старець Іосиф Ісіхаст говорив про те, що відчуває людина, коли отримує благодать Духа Святого та як потрібно поводитись у цей момент: «Коли благодать осяє світлом божественного сяйва Духу, людина приходить у захват і, як божественний Давид, грає і танцює розумно перед Божим образом, як той пред «сінним ковчегом». Коли ти бачиш, що благодать діє, і твоя душа радіє, і мимоволі ллються сльози - через милість, яку тобі дарував Бог, - то, якщо ти на молитві, зупинись. Якщо ти стоїш - не рухайся. Якщо сидиш - сиди. Якщо молишся - молися без дитячого помислу та прийми дощ Духу, скільки його проллється на тебе».
