Православні християни сьогодні відзначають Радуницю - особливий день поминання померлих, який традиційно відбувається за тиждень після свята Пасхи, у вівторок.
Як повідомляє БФ «Православний спадок України на Святій Горі Афон», цього дня, після Літургії у храмі, зазвичай відвідують могили покійних рідних і близьких.
Усю Світлу седмицю (перший тиждень після свята Воскресіння Христового) у церквах не служать панахиди, не поминають покійних, бо Великдень - це свято перемоги Христа над смертю. Заупокійні богослужіння перенесені на другий вівторок після Великодня.
Святкування Пасхи на могилах покійних відоме з часів святителя Іоанна Златоуста (IV ст.), і, ймовірно, було і раніше.
За традицією, відвідуючи кладовища, до могил підходять зі словами пасхального тропаря: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що у гробах, життя дарував».
У цей день священики звершують на могилах літію, під час якої просять у Бога прощення гріхів покійних, щоб Господь упокоїв їх там, де «немає ані хвороби, ані печалі, ані зітхання, але життя нескінченне». На могилах запалюють свічки і моляться про покійних.
Також у цей день прийнято подавати милостиню нужденним з проханням помолитися за спокій покійних рідних і близьких, називаючи їхні імена.
Православна Церква вчить, що молитва за спокій про рідних і близьких у дні особливого поминання покійних, пом'якшує їхню доля у вічному житті. Водночас вважається, що за надання милостині в пам'ять про померлого, Господь прощає покійному багато гріхів.
За Євангелієм, смерть не є кінцем існування людської душі, а переходом в інше буття - життя вічне, де душі померлих продовжують жити. «Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть». (Лк. 20:38).
Преподобний Паїсій Святогорець говорив про те, що найкраща допомога померлим - поминання на Божественній Літургії, сорокоуст про них. «Заупокійні служби - це найкращий адвокат за душі покійних. Заупокійні служби мають таку силу, що можуть навіть вивести душу з пекла...».
Також святий афонський старець говорив: «Ті, хто знаходиться в пеклі, хотіли б від Христа лише одного: щоб Він дав їм п'ять хвилин земного життя, щоб покаятися. Ми, які живемо на землі, маємо запас часу на покаяння, тоді як нещасні покійні вже не можуть самі поліпшити своє становище, але чекають допомоги від нас. Тому ми зобов'язані допомагати їм своєю молитвою. Молячись за покійних, ми даємо Богу «право» на втручання».
«Православное наследие Украины на Святой Горе Афон» - для «УНИАН-Религии».
