этот материал доступен на русском

Записки паломників: богослужіння в Дохіарі

12:32, 06 грудня 2018
Афон
5958 0
1

Ігумен Валеріан (Головченко), настоятель храму на честь святих новомучеників і сповідників на Лук'янівському кладовищі Києва розповів про своє паломництво на Святу Гору.

«Розмістився в монастирському готелі, трохи відпочив і до 17.00 відправився в соборний храм на вечірню. Вечірня - служба не довга. Відразу за нею - трапеза. Після трапези служиться повечір'я з читанням акафісту перед святинею монастиря - іконою Пресвятої Богородиці «Скоропослушниця». Десь між 19 і 20 годинами служба закінчилася. Братія розійшлася по келіях. Хто відпочивати, хто продовжувати молитися», - зазначив він.

Ігумен розповів про свої думки під час паломництва.

«Чесно кажучи, навіть у цей перший вечір я зберігав якийсь скептицизм. Навіщо я тут? Так - добре, спокійно, благодатно. Залишалося лише довіритися Богу, молитися і сподіватися, що Йому краще відома відповідь на це питання. Чудеса часом зовсім не такі, як ми очікуємо. Прийшов у «свою» кімнату. Мене мудро поселили одного - паломників після престольного свята було мало й інші ліжка були порожні. Значить, висплюся без стусанів у бік «не хропи!»... Ще до дзвону мого будильника в телефоні мене розбудив будильник монастирський - то наближається, то віддаляється звук дерев'яного била, що кличе братію на службу. Благо, до храму рукою подати», - розповів отець Валеріан.

Він розповів, як виходив з того, що не знає грецької мови.

«О 03.00 на полунощницю. Дивно, але грецькі слова молитов вже не здаються настільки незрозумілими. Фрагментарно згадуєш слов'янський текст, встаєш на «Трисвятом по Отче наш»... Коли не можеш згадати молитви та псалми, просто твориш за вервицями Іісусову молитву. У храмі напівтемрява, на дворі глибока ніч, але спати зовсім не хочеться. Служба проходить на одному диханні. Протодиякон говорить єктенії грецькою. Грецькою співають і троє співаків-ченців.

Немає жодних «мовних бар'єрів» - служба адже одна і та ж. Хіба що від древніх монастирських розспівів Афона віє подихом вічності. Але може бути, це лише «подих» моєї власної вразливості. Я не знаю...

До початку літургії вся братія вже перемістилася в притвор. У даному випадку - це той самий перехід у трапезну, праворуч від якого знаходиться каплиця з чудотворною іконою Божої Матері «Скоропослушниця», а ліворуч - маленька церква на її честь. Після закінчення літургії - братська трапеза. Все смачно, просто та ситно», - помітив ігумен Валеріан. За матеріалами

«Отрок.ua».

«Православний спадок України на Святій Горі Афон» - для «УНІАН-Релігії».

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter