У афонській обителі Дохіар видали буклет із життєописом архімандрита Григорія (Зуміса) російською мовою.
1 грудня виповнюється 40 днів від дня його смерті, повідомив намісник столичного Іонинського монастиря архієпископ Іона (Черепанов) на своїй сторінці в Фейсбук.
Владика Іона також опублікував біографію старця, викладену в буклеті. Текст опубліковано нижче без змін.
«Народився на острові Парос у 1942 році від благочестивих батьків селян: Христоса Зуміса та Катерини, уродженої Франку. З дитинства навчався в обителі Лонговартській і у своїх тіток черниць Парфенії та Анастасії.
У 1955 році вступив в церковну школу Патміаду, яку закінчив в 1960. Вивчав богослов'я в університетах Салонік та Афін. На Патмосі від самого початку прив'язався до преподобного старця Амфілохія Макріса. Вірним учнем і послушником якого був до кінця свого життя. Достатній час проживав як пустельник й ісіхаст на Кафісмі святого Іосифа Обручника, яку створив старець Амфілохій.
У 1969 році був пострижений у ченці старцем Амфілохієм і був висвячений у диякона митрополитом Родоським Спиридоном. Після Успіння преподобного Амфілохія (1970 р) з причин, не залежних від його бажання, пішов з Кафісми кувар і утвердився з трьома братами як ігумен обителі мирт в Етолоакарнанії (1971).
У цей рік він прийняв великий ангельський образ (велику схиму) від рук преподобного Філофея Зервакоса і був висвячений у священика митрополитом Етолоакарнанійським Феоклітом. Зруйновану обитель мирт відновив, наскільки було можливо і зробив її центром благоговіння численних віруючих регіону.
У 1973 році з першим 7-мичисленним братством затверджується як ігумен в обителі Пруссії в Еврітанії. Цю спалену німцями обитель він відновив із праху, як і видно по цей день.
У 1980 році з дванадцятьма братами переїжджає в обитель Дохіарську і відновлює її. 15 вересня 1980 року в віці 38 років у присутності всього Священного Кіноту інтронізується в першого ігумена. Їй (обителі – ред.) присвятив половину земного життя (38 років). Обитель практично пустувала, була розорена бідністю, більшість келій були не житловими, були відсутні побутові речі. […]
У 1992 геронда почав зведення Метохії (подвір'я Дохіару) - жіночу обитель Пресвятої Богородиці "Теоскепастос" (Божественний Покров) у селі Сохо Лангада, в якій поселив монахинь, своїх духовних чад.
Сьогодні ця велика обитель є окрасою регіону. Тілесні немочі, які супроводжували його з молодості, в останній рік погіршили його здоров'я, що похитнулося. За кілька днів до відходу старець попросив повернутися з Метохії, де він перебував, в монастирі, щоб зробити свій останній подих у своїй улюбленій келії поруч зі своїми духовними чадами. Усвідомлюючи майбутній кінець, геронда прощався з усіма, хто був поруч. Попросив заспівати канон молебний Скоропослушниці, який усім серцем багато років гучно співав сам.
Звершилося соборування, геронда причастився Пречистих Тайн і тихо, і преподобно віддав свій дух у руки Богу 9 жовтня 2018 року, проживши 76 років. Як духовний заповіт залишив два видання книги і багато інших опублікованих і неопублікованих текстів. Вічна йому пам'ять. Його молитви нехай зостануться з нами», - написано в буклеті.
"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".
