этот материал доступен на русском

Преподобномученик Тимофій - афонський святий, який благословення старця поставив вище батьківської любові

11:02, 12 листопада 2018
Афон
2160 0
1

Святий Тимофій походив із Північних Балкан. При хрещенні його назвали Тріандафілом. Тріандафіл був одружений, мав двох дочок. Однак мусульманин відібрав у нього дружину та помістив у свій гарем. Святий побоювався за своїх дочок, щоб і їх не спіткала доля матері, і відправив їх до родичів.

Тріандафіл журився через долю дружини та щиро молився за неї. Молитва не залишилася без відповіді - його дружина відчула огиду до ісламу, розкаялася і вирішила знову стати християнкою. Вона придумала план - запропонувала Тріандафілу вдати, що він прийняв іслам, а потім через суд вимагати повернути її, а коли вона буде вільна, вони мають піти в монастир.

Святий так і поступив, його дружину відпустили. Однак турки підозрювали, що вони хитрують і стали стежити за ними. Тоді подружжя таємно разом вирушили в місто Енос, а звідти в Кідонію, де жінка залишилася в жіночому монастирі, а Тріандафіл відправився на Святу Гору.

На Афоні він зупинився у Великій лаврі. Святий зі сльозами просив Бога пробачити йому мимовільне зречення. Незабаром він прийняв чернецтво з ім'ям Тимофій. У лаврі він прожив сім років.

Дізнавшись про страждання преподобномученика Агафангела Есфігменського, який кров'ю спокутував свій гріх зречення, Тимофій також захотів стати мучеником. Бажаючи підготуватися до подвигу, він став учнем старця Германа. Незабаром Тимофій був пострижений у схиму.

Духовно підготувавшись, він бажав якомога швидше постраждати за Христа й оголосив про своє бажання ігумену. Ігумен не дав йому на це благословення. Час минав, а бажання Тимофія не слабшало, а навпаки - лише збільшувалося.

Бачачи незмінну й тверду віру Тимофія, ігумен дав йому своє благословіння. Він послав святого з листом в Міріофітську єпархію до ієромонаха Германа, який супроводжував святого Агафангела.

Тимофій попросив благословіння спочатку попрощатися зі своїми дочками, але ігумен відмовив йому. Його шлях проходив повз селище, в якому жили його дочки, святий заплакав, бажаючи бачити їх, але не хотів порушувати благословіння. 

Святий прийшов в Пропонтиду і знайшов старця Германа, якому віддав лист від есфігменського ігумена. Ієромонах Євтимій, бачачи мужню рішучість Тимофія, побажав разом із ним постраждати за Христа. Герман велів їм переодягнутися в мирський одяг і відправлятися в селище Кісанів. Тимофій попросив старця дозволити йому попрощатися зі своїми дочками, але він заборонив йому.

У Кісанові Євтимій і Тимофій зайшли в будинок до колишнього християнина, знайомого Тимофія. Тимофій почав умовляти його знову навернутися у християнство, при цьому погрожував йому вічною мукою. Чоловік доніс на них судді.

Коли мучеників привели на судилище, вони сповідали себе християнами, а мусульман викривали в хибному віруванні. Їх зв'язали і привели в Адріанополь. Тут вони дізналися, що за день до цього два подвижники ієромонах Миколай і монах Варнава були кинуті в в`язницю і їх піддали мукам.

Євфимія ув'язнили і били по п'ятах, як Миколая і Варнаву, Тимофія залишили без покарання, сказавши, що якщо він протягом місяця не навернеться в іслам, то буде страчений.

Старець Тимофія, дізнавшись, що Євтимій хоче причаститися, став просити, щоб на нього донесли збирачеві податку, що він не сплатив податки, щоб потрапити до в'язниці. Потрапивши за грати, вони всю ніч молилися, чоловік сповідався і причастився.

Через місяць, коли Тимофій був викликаний в суд, після погроз, йому відрубали голову і разом з тілом кинули в річку. Це сталося 12 листопада 1820 року.

Старець Герман, бажаючи придбати хоча б закривавлений одяг святого, викупив його у катів. Він відніс його на Святу Гору, а дорогою, проходячи повз селище, де жили дочки святого Тимофія, Герман зайшов до них, повідомив їм про мученицьку смерть їхнього батька і залишив їм частину одягу. В Есфігменській обителі святиню зустріли хресним ходом, внесли до церкви і поклали в ковчезі з одягом святого мученика Агафангела.

Після страти святого, Євфимія, Миколая та Варнаву випустили з в'язниці і прогнали з міста.

"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter