Православні 3 листопада відзначають день пам'яті преподобного Філофея.
У миру святого звали Феофілом. Його батько рано помер. Тоді турки безкарно грабували у християн дітей. Був викрадений і Феофіл зі своїм братом. Їх кинули до темниці.
Мати молилася до Богородиці про звільнення дітей. Її молитва була почута - чудесним чином вони були врятовані і виведені з темниці. Вночі їм явилася Матір Божа і сказала: «Встаньте, діти мої любі, і слідуйте за Мною». Двері темниці розчинилися самі, і Богородиця вивела їх і привела до монастиря в Неаполі, наказавши їм залишатися в обителі, і щоб вони слухалися братію і прийняли чернецтво. Вона сказала також: «Я через деякий час прийду до вас: встигайте, діти, у подвигах духовного життя, і прощайте!». Вона благословила їх і стала невидимою.
Діти розповіли про все ігумену, який доручив їх старцеві для навчання Святого Письма і правил чернечого життя. Незабаром вони прийняли чернецтво. Феофіл, наречений Філофеєм, відрізнявся послухом і смиренністю.
Мати їх нічого не знала про долю дітей і також вирішила піти у монастир в Неаполі. У чернецтві вона була названа Євдокією.
У день престольного свята у чоловічу обитель, де жив преподобний Філофей із братом, серед монахинь жіночого монастиря прийшла і Євдокія. Коли закінчилась літургія, молодший з братів, зустрівши свого брата, випадково назвав його мирським ім'ям. При імені Феофіла Явдоха зітхнула і стала вдивлятися в обличчя братів. Вона підійшла до них, дізнавшись їх. Діти впали в материнські обійми і плакали, завдяки Богові. Вона розпитувала, як вони вибралися з полону. На що хлопці відповідали: «Ти сама краще знаєш, до чого ж цікавишся? Чи ж не ти, викравши нас із рук турків, привела сюди? І не ти веліла нам жити в цій обителі, обіцяючи прийти до нас?». Тоді мати зрозуміла, що це Богородиця почула її молитви і врятувала її синів. З того часу Євдокія залишалася в обителі до кінця своїх днів.
У той час диявол спокусив дівчину, яка вступила у жіночий монастир. Вона спокушала Філофея, як давнього Йосипа єгиптянка. Він довгий час мовчав, але все ж розповів ігуменові, і дівчину вигнали з монастиря.
Бажаючи уникнути похвали людської, святий захотів відправитися на Афон. Тут він вступив до числа братства Діонісіатського монастиря. Потім зважився піти у пустелю. Він вів аскетичне життя.
Сатана вирішив скинути його зі скелі у прірву, щоб покласти кінець його подвигів. Для цього він прийняв вигляд людини, що зазнала корабельної аварії. З'явившись на одній із скель, він жалібно кричав. Святий вирушив йому на допомогу, як тільки він наблизився – «чоловік» кинув його вниз. Але Бог зберіг його абсолютно неушкодженим.
Потім на нього напали турки. Філофей перехрестився і став молитися. Як тільки він закінчив свою молитву, море розігралося і турки, побачивши небезпеку для своїх кораблів, попливли.
Святий удостоївся від Бога дару прозорливості.
Він помер, коли досяг глибокої старості - на 84-му році життя.
Перед смертю він заборонив своїм учням поховати його, а наказав кинути тіло в ліс на поживу звірам. Учні виконали його бажання.
Але Господь не допустив наруги над святим. Один старець-рибалка залишився переночувати на морі. Перед ранком він побачив у лісі світло. Подумавши, що це світло від багаття, він пішов погрітися, але виявив, що світло виходило від мощів святого. Він узяв голову святого.
Наступної ночі йому приснився преподобний Філофей, який грізно наказав йому негайно віддати голову учням, що він і зробив.
"Православний спадок Україні на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".
