1

Про істинну любов афонського старця до людей - намісник Іонинського монастиря

Про недавно спочилого афонського старця Григорія, ігумена обителі Дохіар, розповів намісник столичного Іонинського монастиря архієпископ Іона (Черепанов).

1

Про недавно спочилого афонського старця Григорія, ігумена обителі Дохіар, розповів намісник столичного Іонинського монастиря архієпископ Іона (Черепанов).

«Геронду Григорія знали не лише хворим і немічним, а знали й різким, категоричним, непримиренним до багатьох речей. І тим не менше прагнули до нього, бо бачили, що в цій людині є справжній прояв любові», - сказав архієпископ Іона.

Владика пояснив, як розуміти любов і гуманізм на яскравому прикладі.

«Наразі любов, навіть у Церкві, навіть у православ'ї - дуже часто має відтінок якогось гуманізму. Коли досить бути добреньким, і це вже сприймається як справжня любов. Але все-таки любов і гуманізм, в європейському його розумінні - дещо різні речі. Справжня любов не завжди буває м'якою, поблажливою, але найчастіше приймає вигляд і жорсткої, твердої, безкомпромісної.

Найяскравіший приклад - ставлення мами до своєї дитини. Коли чадо тягнеться до небезпечних предметів, припустимо, знов і знов бере сірники й намагається щось підпалювати, то, буває, матері доводиться навіть бити по руках, щоб дитина зрозуміла, що це не можна чіпати. Або коли нескінченно просить солодощі, або падає в істериці, вимагаючи, щоб його повели в Макдональдс або купили морозиво. Любляча мати змушена часом досить жорстко відмовляти, і саме це є проявом її любові - справжньої, яка бажає лише блага. Так само і старець Григорій був людиною, глибоко люблячою Господа і по-справжньому люблячим людей. І Господь відкривав йому розуміння і дозованість, з якими потрібно ставитися до кожного. Думаю, це і приваблювало до нього таку кількість паломників», - розповів він.

2

Архієпископ Іона описав старця Григорія.

«Якщо дивитися з боку, Геронду не можна було назвати зовні привабливим. У нього не було правильних рис обличчя, іконописної бороди, якихось приємних манер. Великий ніс, скуйовджена борода, очі на викоті... Але навіть такий вигляд приковував погляд, бо особистість старця мала печать божественної любові - любові до Господа і до всіх Його створінь: до людей, тварин, природи, до всього, що нас оточує. Ця людина була прекрасна душею. Але водночас його не можна було назвати люблячим, як я вже сказав, у сенсі європейського гуманізму. Він не терпів гріха, не потурав пристрастям, не мирився з ситуацією, коли гріх володів душею кого б то не було, і щиро переживав за таку людину», - підсумував владика.

За матеріалами pravmir.ru.

"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter