Афонський старець Григорій (Зуміс) і його дар бачення сердець

Про покійного ігумена афонського монастиря Дохіар старця Григорія (Зуміса) розповів намісник Іонинського монастиря архієпископ Обухівський Іона (Черепанов).

Про покійного ігумена афонського монастиря Дохіар старця Григорія (Зуміса) розповів намісник Іонинського монастиря архієпископ Обухівський Іона (Черепанов).

Він зазначив, що був знайомий зі старцем особисто.

«Оскільки від Господа старець був наділений даром бачення людських сердець, для кожного, хто приходив до нього він знаходив якісь свої ліки. Багато разів я бачив, як люди, яких знаю особисто, спілкувалися з герондою вперше і наскільки по-різному його сприймали. Цікаво, що чим чистіша, відкрита й щиріша приходила до старця людина, тим швидше вони знаходили контакт, починали думати буквально в унісон і дихали вже, що називається, одним повітрям. І навпаки, якщо була присутня в душі якась прихована гординя, немочі, з якими люди не бажали боротися, то навіть просто спілкування зі старцем без яких-небудь викриттів з його боку, викликало, як правило, бурхливий протест», - зазначив архієпископ.

Владика Іона розповів про випадок, коли старець викрив паломника в подружній зраді.

«Якісь речі старець викривав досить жорстко. Наприклад, у сімейних людей геронда зазвичай питав: скільки у тебе дітей? Якщо багато, він завжди радів і говорив: «Браво, молодець». Коли чув, що троє, четверо, п'ятеро, то прямо обіймав людину: «Іди сюди, дай я тебе поцілую». Він дуже переживав, що православні християни не дбають про потомство, що сім'ї живуть в егоїзмі й не піклуються про те, щоб народити й виховати чад для Царства Божого.

Одного разу в однієї людини отець Григорій запитав: «Скільки у тебе дітей?» Той каже: «Двоє». - «А від коханки скільки?». Чоловік сторопів, закліпав очима й мало не заплакав. Дійсно, у нього була жінка, з якою він жив разом паралельно з офіційною дружиною, і від цього зв'язку теж народилося двоє дітей. При цьому старець не просто поцікавився цим як фактом, але запитав дуже жорстко, з твердою, безкомпромісної інтонацією. І було видно, наскільки той паломник вражений і їхав з Афону в роздумах. Думаю, в подальшому він вжив заходів, щоб якось упорядкувати своє сімейне життя», - поділився спогадами архієпископ.

Він також сказав, як до старця ставилися паломники і християни «зі стажем».

«Характерно, що ті, хто не бажав боротися з гріхом, абсолютно старця не сприймали, говорили:«Це злісний старий буркотун. Як він може так жорстко розмовляти? Це не по-християнськи, це не любов, взагалі, це якийсь тоталітаризм». Особисто для мене ставлення людей до старця було лакмусовим папірцем. Бо якщо людина прагнула святості, навіть будучи в полоні у гріха, часто взагалі далека від Церкви, але прагнула до істини, до того, щоб стати краще, старець оточував її такою любов'ю, що грішник дійсно змінювався. Якщо в душі було бажання, нехай навіть у зародку, змінити своє життя, поруч з отцем Григорієм це зерно починало проростати й давати рясні сходи. І навпаки, християни «зі стажем», але які не бажають боротися з пристрастями, абсолютно старця не сприймали», - підсумував владика Іона.

За матеріалами pravmir.ru.

"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".

УНІАН в Google News