На Афоні монастирське кладовище зазвичай невелике, лише декілька дерев'яних хрестів.
Зустріти смерть на Святій Горі завжди вважалося нагородою Небс. В чернечій республіці існує передання, що новопреставлених святогірців зустрічає Сама Богородиця і проводить душі через митарства до Отця Небесного.
На Святій Землі намагаються ховають в день смерті. Тіло спочилого святогірця не омивають і не переоблачають. Бо у «Послідуванні ісходному ченців» вказано: «Егда кто от монахов ко Господу отидет, понеже не подобает омываться телу его, ниже видетися отнюд нагу».
Перед похованням братія виконує особливий обряд. Новопреставленого одягають в схиму, обличчя покривають куколем, а тіло зашивають в рясу. На груди покладається ікона Пресвятої Богородиці.
Після відспівування братія переносить тіло ченця на руках до місця поховання. Померлого опускають в могилу без труни, щоб не заважати тілу скоріше перетворитися у прах. Грунт на півострові більшістю кам'янистий і щоб засипати могилу землею, її треба назбирати. На могилі встановлюють чотирикінцевий дерев'яний хрест з ім'ям ченця і датою смерті.
Останки перебувають в землі три роки. Весь цей час уся монастирська братія сугубо поминає насельника. Перші сорок днів на кожній Божественній літургії в пам'ять про новопреставленого ставлять поминальне коливо. Протягом трьох років душу спочилого поминають на кожній проскомідії.
Ім'я померлого заноситься поминальну монастирську книгу (Κουβαράς), в якій зібрані імена всіх померлих ченців обителі від початку її заснування.
Минає три роки, останки ченця дістають і за їхнім станом роблять висновок про загробну долю спочилого.
Якщо тіло ще не зотліло, останки засипають, за ченця посилено моляться і через деякий час знову перевіряють. Так триває, поки не залишаться лише кістки. Тоді їх миють у воді з вином і переносять в кістницю.
На Афоні за кольором черепа дізнаються наскільки безгрішний був покійний чернець. Вважається, що темний колір черепа говорить про грішність душі покійного. Черепа спасенних ченців – білого кольору. Черепа безгрішних праведників мають жовтий або золотистий відтінок і іноді навіть благоухають.
Над кістницею зазвичай бува напис: «Ми були такі, як ви, а ви будете такими, як ми». Ці двері ніколи не зачиняються, щоб кожен за бажанням міг увійти і в самоті поміркувати над своїм життям.
У кістниці черепа складені на полицях, а кістки лежать окремо. На черепах написані імена монахів і позначена дата смерті. Тут вони зберігаються століття.
"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".
