1

На Святій Горі паломники зазвичай відвідують чинні монастирі, однак є на Афоні й занедбані обителі, в які віруючі приходять не часто. Намісник київського Свято-Троїцького Іонинського монастиря архієпископ Іона розповів про покинуті келії, які він відвідував.

«Цікаво потрапляти в занедбані келії. Як відомо, на Афоні діють 20 монастирів, між якими розподілена вся територія півострова. [...] Афон переживав періоди як розквіту, так і занепаду. Як відомо, на рубежі XIX-XX століть чернецтво тут процвітало. Руські ченці, яких уже не вміщав Пантелеімонів монастир, збудували величезні Іллінський та Андріївський скити, кілька десятків окремих келій.

2

Після революційних подій 1917 року приплив наших земляків на Святу Гору припинився, і багато келій прийшли в запустіння. Коли монахи, які жили тут, померли, будівлі стали руйнуватися. Рідко де на Афоні келії будувалися капітально - як правило, будівельним матеріалом служив камінь, скріплений глиною. Тому не пошкоджується дах, бо вода тут же розмиває кладку, і спорудження буквально за кілька років приходить у непридатність», - розповів архієпископ Іона.

Відео дня

Він пояснив, чому йому подобається відвідувати занедбані місця на Афоні.

«Я взагалі дуже люблю бувати в занедбаних місцях: цікаво уявляти, як тут вирувало життя, як люди це будували, молилися, трудилися. Заходиш і бачиш: тут була трапезна, стоїть стіл, на стіні світла пляма - ймовірно, від ікони. Поруч кріплення для лампади, потертість на підлозі - місце для читця. Дивишся у вікно й думаєш, що цим же видом на море милувалися і твої земляки сто років тому...», - сказав владика.

2

Архієпископ Іона розповів, про що він подумав, відвідуючи Пантелеімонів монастир.

«Колись у Пантелеімонівському монастирі в Покровському соборі стояв на службі біля вікна, за яким виднілися купола інших церков, море, і подумав: ось, нині собор наповнений паломниками, молодими ченцями. Життя кипить, монастир відновлюється, причому стрімкими темпами. Але як відчували себе в цих стінах ченці тридцятих, сорокових, п'ятдесятих років ХХ століття? Хоч вони й були відірвані від Батьківщини, але знали, що там відбувається. Розуміли, що тут вони, хоч і в тяжкому становищі, але перебувають в спокої, в мирі, а віруючим у СРСР доводиться терпіти за віру такі гоніння... Які почуття відчували святогірські ченці, що при цьому думали? Чи могли припустити, що колись комунізм впаде, що знову з тепер уже колишнього Союзу приїдуть монахи, і обитель почне відроджуватися? Або відвідували їх відчайдушні думки: ось, ми помремо, і нічого після нас не залишиться... Усі справи рук людських рано чи пізно підуть у небуття, але душі люблячих Господа живі та продовжують прославляти свого Творця», - зазначив намісник столичного монастиря.

2

Владика Іона також розповів, який сон йому неодноразово сниться.

«Що цікаво - мені дуже часто сниться сон, в якому я відновлюю якийсь покинутий храм. Ходжу, бачу його запустіння й думаю, з чого починати, що робити, де що облаштувати. Подібні думки виникають і в покинутих афонських келіях. Цікаво, що деякі з них спорожніли не так давно, збереглися багато деталей обстановки, а подекуди навіть одяг залишився висіти на гачках. Усе це - невидимий зв'язок із колишніми жителями», - сказав архієпископ.

"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".