этот материал доступен на русском

Феофіл Мироточивий - афонський святий, який прийняв схиму, щоб уникнути єпископства

09:28, 21 липня 2018
Афон
2844 0
1

Православні християни 21 липня (за новим стилем) відзначають день пам'яті святого Феофіла Мироточивого. У цей день відзначає панігір афонський монастир Пантократор.

Преподобний Феофіл (в перекладі з грецької це ім'я означає «люблячий Бога»), народився в Македонії у благочестивій родині. Він здобув хорошу, на ті часи, освіту. З юного віку він уникав підліткових розваг, більше до душі йому були бесіди зі зрілими людьми. Хлопець любив читати Святе Письмо та житія святих.

Потім він став священиком. І відправився в паломництво по святих місцях. Так з Олександрії з єпископом Акакієм він відправився на Синайську гору, а звідти в Єрусалим. Потім в Дамаску він зустрів Патріарха Антіохійського, від якого отримав листи, адресовані Патріарху Константинопольському.

Після смерті єпископа Акакія, з благословення Патріарха Єрусалимського, з листами до Патріарха Константинопольського, він повернувся в Константинополь. Патріарх Пахомій у святому Феофілі побачив ученого, й доручив йому письмові справи патріархії, з посадою нотаря та екзарха великої Церкви.

Потім святий залишив свою посаду й пішов на Святу Гору, в монастир Ватопед. Тут він став учнем перебуваючого у той час на спокої в обителі єпископа. Коли владика помер святий перейшов в Іверську обитель. Келійним заняттям він вибрав для себе переписування книг. Багато з переписаних їм видань зберігаються в монастирській бібліотеці і по сьогодні.

Про преподобного знали як на Святій Горі, так і за її межами. Константинопольський Патріарх написав листа Феофілу з проханням прийти в Салоніки. Преподобний зрозумів, що його звуть, щоб звести в єпископа, бо там помер владика. Що уникнути цього він прийняв велику схиму, а Патріарху відповів, що тяжка хвороба спонукала його до такого кроку.

Біля Іверського монастиря живучи відлюдно трудився тоді ігумен Діонісій, до якого приєднався Феофіл.

Біля Кареї в той час жив подвижник Кирил, до якого потім перейшов святий Феофіл. До них часто приходив служити прот Святої Гори, старець Серафим. Прот звернув увагу на Феофіла, з яким вони до смерті залишалися друзями.

Потім преподобний віддалився в Пантократор, в келію святого Василія. Келія потребувала ремонту, але святий побажав все залишити, як є. Тут він виконував подвиг безмовності. До нього, залишивши посаду, приєднався Прот Святої Гори.

Святий Феофіл заздалегідь знав про свою смерть, і почав готуватися до вічності. Він написав сповідання віри і заповіт духовний, а перед смертю побажав соборуватись.

Попрощавшись з усіма, і причастившись Христових Таїн, він покликав учня Ісаака для оголошення йому останньої волі. Він сказав, щоб його не ховали встановленим чином, а щоб Ісаак обв'язав ноги, викинув тіло. «Господи Іісусе Христе! Прийми дух мій», - були його останні слова. Святий помер у недільний день, 21 липня.

Учень Ісаак виконав волю святого, але численні паломники приходили до нього і цікавилися, де могила старця. Тоді Ісаак був змушений показати їм тіло святого. Ченці з Пантократора та Іверського монастиря забрали тіло преподобного.

Мощі перенесли Пантократор в келійну церкву святого Василія, де перебував у безмовності преподобний. З того часу вони почали мироточити.

"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter