Православні християни 18 липня (за новим стилем) відзначають день пам'яті преподобномученика Кипріяна Нового.
Святий народився в Епірі. Про його дитинство не збереглося відомостей. Після смерті батьків прийняв чернецтво і став священиком.
Потім він пішов на Афон, оселився в монастирі Кутлумуш, де побудував келію з церквою на честь святого великомученика Георгія. До нього приєдналися ще два іноки.
Згодом подвижника Кипріяна стали почитати, як великого старця, багато хто прагнув наслідувати йому.
Святий хотів мученицьки постраждати за Христа і розповів про це досвідченим старцям.
Кипріян незабаром залишив Святу Гору й відправився в Фесалоніки. Проживши тут кілька днів і дізнавшись, коли паша буває в суді, він у той день, причастившись і помолившись, увійшов до суду, і, підійшовши до паші, сповідував себе християнином і назвав іслам хибною релігією. Паша наказав побити й вигнати його.
Святий відправився в Константинополь в надії там постраждати за Христа. Тут він виклав свою промову, аналогічну тій, що він виголосив у Фесалоніках, на папері і подав її візиру. Лист був написаний грецькою, його переклали на турецьку. Святого побили й повернули йому лист.
Святий Купріян не поспішив полишати палац, а став чекати, коли візир прийде. Коли він прийшов, святий кинувся до нього, але, його знову вигнали. Начальник запитав, чому вигнали цю людину, і коли дізнався, що він хулить Магомета, то наказав представити його візиру. Той подумав, що святий п'яний або божевільний, оскільки так богохулить. Святий запевнив, що він при здоровому глузді і не вживав алкоголь.
Візир здивувався і почав думати, як привести його до мусульманської віри. Бачачи непохитність святого, він відіслав його до шейх-уль-ісламу (вища духовна особа). Потім його привели на Фанар, щоб залякуати християн, наказали відрубати йому голову. Почувши смертний вирок, преподобномученик зрадів і прославив Бога. На кару він йшов не як на смерть, а як на весілля.
Прийшовши на місце страти, святий став на коліна, перехрестився, подякував Богу, що удостоївся стати мучеником. Його стратили, відрубавши голову. Це сталося в суботу, 18 липня (за новим стилем) 1679 року.
"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".
