Православні 12 липня святкують день пам'яті первоверховних апостолів Петра і Павла.
Як повідомляє «Православний спадок України на Святій Горі Афон», на Афоні 12 липня, в цей день панігір відзначає обитель Каракал, головний собор якої названий на честь святих апостолів Петра і Павла. Також тут зберігається чудотворний образ із зображенням апостолів Петра і Павла, написаний в 1640 році.
Цих двох апостолів називають первоверховними і шанують в один день, проте їхнє життя і спілкування з Христом були різними. Святий апостол Петро був одним з найближчих учнів Іісуса Христа під час Його земного життя. Апостол Павел не був учнем Спасителя за його життя і не мав відношення до подій, описаних в Євангелії.
Святий апостол Петро, до того, як став учнем Спасителя, був рибалкою. Його звали Симон. Петром, що означає «камінь», його назвав Сам Христос: «Я кажу тобі: ти Петро, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її; і дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв'яжеш на землі, те буде зв'язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах»(Мф. 16: 18-19).
Петро тричі відрікся від Господа перед Його стражданнями на Хресті. Потім він щиро розкаявся і після Воскресіння Господа і П'ятидесятниці проповідував Євангеліє в країнах Середземномор'я. Два його Соборні послання включені в Новий Завіт.
У 67 році апостол Петро прийшов проповідувати в Рим, де був розіп'ятий на хресті вниз головою. Саме так бути розіп'ятим побажав сам Петро, вважаючи себе негідним того, щоб постраждати так, як Христос.
Апостол Павел був гонителем християн. Його звали Савл. Згідно книзі Діянь святих апостолів, йдучи шляхом в Дамаск, він почув голос з неба: «Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?». Він запитав, Чий це голос і отримав відповідь, що це «Іісус, що Його переслідуєш ти». Голос звелів йому іти в Дамаск, де він був хрещений. Потім він став проповідувати християнство в багатьох країнах світу. Апостол Павел написав 14 послань.
Він постраждав за Христа недалеко від Риму в 67 році. Йому, як це належало римлянину, мечем усікли голову.
Почитати святих апостолів Петра і Павла православні стали відразу після їхньої смерті, а місця, де вони зазнали мученицької смерті, стали шануватися як священні.
