В інтернеті опубліковані матеріали з бесіди архімандрита Георгія (Капсаніса) з радіослухачами, записаної на радіостанції Елладської Церкви 14 березня 1993 року.
Архімандрит Георгій (Капсаніс) був ігуменом афонської обителі Григоріат з 1974 по 2014 рік. Він помер 8 червня 2014 року, в день Святої Трійці.
В інтерв'ю 1993 року отець Георгій, зокрема, розповів про благодатних людей, які живуть на Святій Горі.
«Перш за все, я хотів би сказати, що благодатні всі християни, бо всі християни мають благодать святого Хрещення. Благодатні і ченці, бо крім благодаті святого Хрещення вони мають і благодать ангельського образу. Звичайно, проблема в тому, що через наші пристрасті ми приховуємо цю благодать, як таїться, як вогонь під попелом, і його не видно. Але коли за допомогою нашого покаяння, наших вправ, нашого духовного подвигу та молитви ми поступово виганяємо пристрасті, то попіл пристрастей потихеньку осідає, і вогонь Божественної благодаті, який горить всередині нас, виходить назовні. Ось в тих людях, які трудяться таким чином, і виходить назовні благодать Божа. Ось такі люди благодатні, і це видно», - сказав він.
Отець Георгій також зазначив, що благодатних людей Христос називав «сіллю землі».
«Церква Божа завжди мала благодатних людей. Ці благодатні люди завжди були «сіллю землі». Вони являли благодать світу. Вони дарували сенс і радість і людям у той час, в який жили. Але й після свого успіння вони за притаманною їм благодаттю продовжують втішати людей і допомагати їм», - зазначив ігумен.
Він навів приклади з особистого досвіду.
«На Афоні ми зустрічаємо наших благодатних братів (і це те, що дає спокій і паломникам). За час мого перебування на Святій Горі Бог сподобив мене дізнатися благодатних людей та отримати від них духовну користь. Я маю сказати, що монахи Святої Гори, особливо ті, хто трудився довгі роки, мають деякі загальні риси, які, принаймні на мене, справили велике враження.
Один такий монах спочив у одному з скитів на Святій Горі від невиліковної хвороби досить молодим. Він знав, що страждає від невиліковної хвороби і знав, що вмирає. Це був хороший чернець-подвижник. Незадовго до смерті його запитав молодший брат: «Отче, ти вже йдеш. Я б хотів, щоб ти сказав мені щось зі свого досвіду для користі моєї душі». І той вмираючий чернець сказав йому: «Знаєш, брате, я трудився в своєму житті і в постах, і в молитвах, і в обрядах, і в послусі, і за благодаттю Божою наскільки міг, намагався зберігати монаші обіти. Але тепер я не сподіваюся на все це. Єдине, на що я уповаю, це на Кров Розп'ятого». Тобто, він мав на увазі Божу ласку.
Це є перша характерна властивість усіх благодатних ченців на Святій Горі, що вони не сподіваються на себе, на свої подвиги, а на благодать Божу», - підкреслив отець Георгій.
За матеріалами isihazm.ru.
"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".
