Священик Олександр Акулов, керівник паломницької програми «По Афону з отцемОлександром» в мережі інтернет опублікував свої враження від відвідин Святої Гори. Він розмістив фотографії з коментарями до них.
«Отже, ми знову на Афоні. Перша зупинка - Дохіар, і про нього вже багато сказано. Як, втім, і про наші походи уздовж моря в монастир Ксенофонт, до якого всього лише півгодини ходьби. А ось відвідування наступного дня монастиря Святого Павла принесло нам чергову приємну й несподівану зустріч. І ні з ким-небудь, а з Олександрійським Патріархом Феодором, доброту і посмішку якого знає весь православний світ. Така душевна людина, що зовсім не хочеться з ним розлучатися. Фото на пам'ять, і ми знову в путь-дорогу», - написав священик.
Він також зазначив, що шлях, який проходять паломники - це свого роду випробування.
«Півдня в шляху по серпантинах Гори - ще те випробування! Мені більше подобається ходити пішки, але тоді не встигаєш подивитися на безліч святинь, якими багаті монастирі, і які зовсім не хочеться пропускати. Тому, набравшись терпіння, ми із задоволенням об'їздили половину Афона й дякували Богу за таку можливість», - написав отець Олександр.
Священик розповів, що під час паломництва він проводить духовні бесіди з паломниками.
«Під час поїздки ми розмовляємо, що є однією з головних особливостей нашого паломництва. Адже у мужиків стільки питань про духовне життя, що ледве вдається вставити хоч пару слів і про сам Афон. Зізнаюся як священик - нам всім не вистачає досвіду цілеспрямованого життя в Церкві. Багато соромляться питати священика про прості речі та залишаються в невіданні довгий час, регулярно відвідуючи храми. Нам, як я розумію, не вистачає простого людського спілкування з парафіянами, щоб стати єдиним цілим і в знаннях, і в молитві, і в боротьбі зі спокусами. Афон і тут відіграє особливу роль. Ніхто нікуди не поспішає, і всі разом, молячись на тривалих службах, ми намагаємося розібратися, що таке справжнє християнське життя. Мене це радує найбільше!», - зазначив отець Олександр Акулов.
Він підкреслив, що Афон - це школа спасіння.
«Афон вчить тієї серйозності, якої так не вистачає сучасній православній людині. Суєта, біганина, лінь... А тут тихо й спокійно. Немає пересичення: трохи їжі, трохи сну, і при цьому ніхто не втомлюється, постійно радіючи. Це і є парадокс Святогірського життя, яке вдома вважалося б не зовсім правильним. Не звикли ми так, хоча перші християни жили саме так: всього себе віддавали Богу, а всім, що мали, ділилися з іншими людьми заради улюбленого Христа. Афон таким і залишився: школою порятунку кращого, що є в людині, і можливістю побачити справжні (приховані, чи що) сили для істинного духовного життя і навіть подвигу...», - написав священик.
Отець Олександр написав, яка книга про Афон, на його думку, була б найкращою.
«Я вже давно говорив, що кращою книгою про Афон була б серія портретів місцевих ченців крупним планом. У цих очах проглядається все без лукавства, чесно, без позерства і бажання догодити людям або подобатися самому собі. Такі ж очі я спостерігаю й у наших паломників, але вже ближче до фіналу поїздки. Люди розкріпачуються духом, даючи волю своїм покаянним почуттям, і звільняються від тягаря гріховних звичок. Вони стають іншими, і це головне в нашій подорожі по Афону», - підкреслив він.
За матеріалами solun.gr.
"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".
