Іоаким Ітакійський - афонський святий, по молитвам якого припинилася епідемія чуми

11:55, 15 березня 2018
Афон
1269 0
1

Святий Іоаким народився в 1786 році на грецькому острові Ітака в благочестивій родині. Мачуха дорікала йому в нехтуванні домашніми обов'язками, що він замість того, щоб допомагати по дому відвідував церкву.

Він працював на судні у батька, а потім найнявся юнгою на торговий корабель. Важко працюючи, святий не забував про піст і молитву.

Одного разу їх корабель пристав до берегів Афону. Тоді святому було 17 років. Він відвідав Ватопед, де і залишився, і прийняв чернецтво, а потім - велику схиму. Тут він протягом 20 років виконував послух економа.

У роки Грецької революції - 1821-1829 рр, святий Іоаким проводив бесіди з людьми, втішав народ, підтримуючи національний і християнський дух.

Він влаштувався працювати на корабель матросом, розвозив продукти і таким чином врятував багатьох людей від голоду.

Одного разу вночі, коли судно пришвартувалося біля берегів Пелопоннесу, він почув постріли та крики людей, якті тікали від загону. З молитвою Іоаким пристав до берега і прийняв втікачів на борт. Таким чином, ніхто не постраждав.

Коли запанував мир, святий відправився на Ітаку. П'ять років він прожив у позбавленні всього найнеобхіднішого, у лісовій гущавині. Він проводив весь час у молитві.

До святого приходили місцеві жителі за духовною порадою. Його прозвали Іоакимом Папулакісом (в перекладі - Батюшкою). Усе, що йому приносили люди на знак подяки, він роздавав убогим. Він отримав від Святого Духа дар прозорливості й попереджав людей про прийдешні небезпеки, запобігав злочинам, втішав бездітних жінок, пророкуючи їм про народження майбутніх дітей. Своїм життям він був прикладом для наслідування всім місцевим жителям.

Одного разу на нього донесли, що святий нібито пророкує про майбутні нещастя. Його викликали до губернатора острова, який був англійцем. Він хотів вдарити Іоакима, але його крісло перевернулося, він впав і втратив свідомість. Пройшовши до тями, губернатор попросив у святого пробачення і відпустив його.

Відтоді Іоаким ходив по острову, проповідуючи віру Христову й лише на зиму шукав, де сховатися від морозів. На тілі святий носив важку плиту зі свинцю, постився і невпинно молився. На гроші жертводавців він будував церкви в селищах, де їх не було, і допомагав бідним.

Молитвами святого припинялися епідемії, нашестя сарани, зцілювалися хворі. В одному з селищ почалася епідемія чуми, і він повелів побудувати церкву, і після того як святий там помолився, хвороба відступила.

Він багато разів піддавався гонінням.

Святий упокоївся з миром 15 березня 1868 року після нетривалої хвороби. На його похорон прийшли майже всі жителі острова, бажаючи отримати хоч частинку його одягу або савана. Тому, його мощі опинилися в небезпеці, його довелося таємно поховати за церквою святої Варвари, побудованої за вказівкою Іоакима в селищі Ставрос.

23 травня 1992 року по благословенню ігумена обителі Ватопед відбулося набуття мощей святого Іоакима. У 1998 році його було канонізовано Константинопольським Патріархатом.

"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter