У своїй проповіді у другу неділю Великого посту Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Онуфрій закликав звершувати справи милосердя. І розповів повчальну історію про хлопця, якому дістався великий спадок, але він бездумно витрачав його на розпусне життя.
«Він хотів насолодитися задоволенням своїх пристрастей, він робив все, що хотів, – сказав Блаженніший владика. Але чим більше він грішив, тим більша туга сковувала його душу. Дійшло до того, що він зневірився остаточно. Не бачачи для себе виходу, він вирішив покінчити життя самогубством», – сказав Предстоятель.
Перед тим, як накласти на себе руки, хлопець захотів завершити всі незакінчені справи та розпорядитися спадком.
«Він вийшов зі свого будинку і побачив біля воріт худу, в порваному одязі жінку з дитиною на руках. Було очевидно, що ці люди знаходяться у великій нужді і вмирають від голоду. “Допоможу їм, мені все одно вже нічого не потрібно”, – подумав багатій і віддав всі гроші, які мав при собі. Сів у свій транспорт і поїхав.
Однак образ тієї жінки з дитиною стояв у нього перед очима, і тоді він вирішив допомогти їм так, щоб вона не мала нужди ніколи. Чоловік повернувся і сказав: “Почекай мене тут, через пару годин я приїду і допоможу тобі ще”. Як тільки багач вимовив ці слова, у нього в душі ніби розірвалися пута відчаю. Він ніколи раніше не відчував такого задоволення, такої насолоди, які відчув у той момент. Проїжджаючи повз храм, він захотів зайти до нього. Там чоловік побачив ікону Божої Матері зі Спасителем на руках, і знову згадав ту бідну жінку з дитиною. Йому, як чоловікові, було соромно плакати вголос, він присів осторонь і почав ридати про себе. Так він довго проплакав, повторюючи “Матір Божа, спаси мене!”.
Саме тоді він усвідомив свій гріх, зрозумів, що ображав Бога. Через сльози покаяння від нього туга зовсім відійшла. Багач піднявся новою людиною, повернувся додому, побачив жінку і дав їй стільки грошей, що вистачило б не на одне, а на декілька життів», – розповів Митрополит Онуфрій.
Багатий хлопець вирушив на Афон.
«Він став послушником у Свято-Андріївському скиті на Афоні, почав допомагати кіліотам, пустельникам й іншим монастирям. А у своєму скиту побудував величний собор – найкрасивіший храм на Афоні. Свій шлях він завершив в сані ієросхимонаха і був похований на Святій Горі», - розповів Блаженніший.
Він наголосив, що ця історія показує, як важлива милостиня: «вона пом'якшує душу людини й робить її слухняною для благодаті Божої. А благодать Божа веде людину до покаяння і виправлення».
За матеріалами news.church.ua.
"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".
