Опубліковано «Афонський щоденник» митрополита Арсенія (Стадницького), відомого як «найсуворіший архіпастир» РПЦ.
У 1885 році Арсентій Стадницький, майбутній митрополит Арсеній, двічі відвідав Святу Гору. Враження про паломництво він виклав у «Щоденнику студента - паломника на Афон». Пізніше ця праця була удостоєна Макаріївської премії.
Зокрема, 4 липня митрополит відвідав афонську обитель Русік.
«Монастир за своїм місцем розташування представляє одне з наймальовничіших місць; зрештою, так він мені представився тепер з мого вікна. Сьогодні ми представлялися ігумену монастиря отцю архімандриту Макарію», - зазначив владика Арсеній.
Митрополит, який на той час був ще студентом, розповів про намісника монастиря.
«Особистість отця Макарія доволі симпатична. Отець Макарій прийняв нас дуже люб'язно, розпитував про те, чи благополучно пройшла наша подорож, про Росію, про Київ, про Академію, про Тернівського, з яким він особисто знайомий. У цей час принесли нам на підносі глік (желе) з холодною водою і по чарочці мастики, потім каву. Отець Макарій - з роду багатих тульських купців Сушкіних. Розповідають, що давно ще, років тридцять тому - він приїхав на Афон, на поклоніння. Тут він сильно захворів, так що не залишалося майже ніякої надії на одужання», - зазначив владика.
Він також розповів про цікавий звичай, який існує на Святій Горі.
«На Афоні, між іншим, існує звичай, коли хворих, які не подають надії на одужання, зарахувати до «ангельського чину», тобто постригти в ченці і до того ж у схиму. Хворий, звичайно, живе з надією на одужання і не має на меті постригатися, довго не наважується, але нарешті, чуючи неминуче наближення смерті, він впадає у відчай і сам вже, як милості, просить постригу з думкою, що смерть у чині ангельському приємніша Богу», - написав паломник.
Саме так був пострижений у чернецтво намісник Русіка.
«Молодий син купців - теперішній ігумен - чуючи наближення смерті, просить в ігумена і духівника про постриг. Після довгих вагань його стрижуть у велику схиму і відспівують заживо з впевненістю, що він неодмінно помре. Тим часом він одужав, і залишився в чернецтві, відмовившись назавжди від батьківщини, від рідних, від мирських веселощів. Своїми невпинними аскетичними подвигами і працями, а також щедрими пожертвами на користь обителі він звернув на себе увагу всіх, так що після ігумена Герасима йому доручено було братією ігуменство...», - підкреслив митрополит Арсеній.
Владика описав Русік, яким він був у часи його відвідин, у 1885 році.
«Після виходу від ігумена, ми, в супроводі інока, який отримав благословення супроводжувати нас, пішли розглядати монастир. Дійсно, мальовниче положення монастиря, можна сказати, не залишає бажати нічого кращого. Він розташований на узбережжі південно-східного схилу Святої Гори. На південь місцевість ця красується пагорбами, які покриті виноградниками, лавровим і кошарневим (ложковий) деревом; прямо перед вами розстеляється безмежна даль архіпелагу; на захід впираються в небо своїм масивним хребтом Олімпійські гори, а на північ від монастиря круто піднімаються скелі пагорбів і гір, що становлять собою велетенські уступи Афона», - написав митрополит.
Він також описав архітектурний комплекс афонської обителі.
«Монастир має вигляд правильного чотирикутника. Він представляє з себе спуск косогірських мас будівель різних розмірів, різних планів, різних архітектурних стилів. Він обнесений високими корпусами в п'ять і шість поверхів. Як видно, ці корпуси не старі, не дуже давно побудовані (на одному з них є рік побудови - 1866 рік); і нині ще будується корпус. Майже в середині монастиря красується семикупольний собор на честь святого великомученика Пантелеімона, досить великий, з трьома виступами вівтарів, двома з боками для криласів і світлою галереєю зі входу...», - підсумував владика Арсеній.
За матеріалами azbyka.ru.
"Православний спадок України на Святій Горі Афон" - для "УНІАН-Релігії".
