Виставка «Українське сакральне мистецтво ХVI-XIX століть» у “Софії Київській”: скульптури Пінзеля, і унікальні храмові ікони

Голівки янголів, Пінзель Іоанн. Львівська школа живопису, 1752-1755 р.  Дерево, скульптура.

У Національному заповіднику «Софія Київська» у пам’ятці архітектури ХVІІІ ст. Будинок митрополита триває виставка «Українське сакральне мистецтво ХVI-XIX століть» (з приватних колекцій).

На виставці представлені роботи українських майстрів XVI-XIXст., які репрезентують розвиток тогочасного українського іконопису, скульптури та друкарства і зберігаються в приватних колекціях.

Євангеліє, друкарня Михайла Сльозки, 1665 р.

Найдавніша ікона з представлених в експозиції – «Євангеліст Марк» невідомого галицького іконописця сер. XVI ст. Справжньою перлиною виставки є велична ікона «Богоматір Одигітрія» (1660-1670-х рр.). Український іконопис XVIII ст. представлений образом «Тайна Вечеря» та «Деісусом» (іконописець – Іван Серединський). Також відвідувачі виставки можуть побачити список славетної ікони Казанської Божої Матері кінця XIX ст.

Крилаті голівки янголів, Пінзель Іоанн. Львівська школа живопису, 1752-1755 р.  Дерево, скульптура.

Родзинкою виставки є роботи одного з найбільш загадкових скульпторів XVIII ст. Іогана Георгія Пінзеля.  Емоційність та динамічність його скульптур підкреслюють вплив західноєвропейської школи на творчість великого майстра. 

Ігор Нетудихаткін

У коментарі "УНІАН-Релігії" провідний науковй співробітник Національного заповідника "Софія Київська" Ігор Нетудихаткін розповів про особливості виставки.

На виставці представлені 25 музейних предметів, з них 15 ікон. Також виставка представляє інші зразки українського сакрального мистецтва - дві скульптури, які атрибутуються як скульптури Іоганна Георгія Пінзеля, і чотири стародруки XVIII-XIX століття.

Варто звернути увагу на скульптури, які приписують авторству І.Г.Пінзеля. Це світова величина у галузі скульптури, митець, якого знають за кордоном. Зокрема, його виставки проводили у Парижі в Луврі… Тут представлені його скульптури 60-х років XVIII століття, які мають назви «Крилаті голівки янголів» та «Голівки янголів». Сама особа Пінзеля загадкова - ніхто не знає, коли він народився, де він похований, як він навіть виглядав… Проте його творчість, його мистецькі твори є зразком мистецтва світового рівня. Тут можна побачити два з них.

Ікона "Поклоніння пастухів". Невідомий іконописець. Дорогобицький район, Львівська область. Кінець XVII ст.

Кожна ікона, представлена на виставці, є унікальною. Це ікони з приватних мистецьких збірок, найбільш рання ікона датована кінцем XVI століття. Це ікона із зображенням святого Марка. Також варто звернути увагу на два образи – ікону «Поклоніння пастухів» невідомого іконописця кінця XVIII ст. та ікону «Зішестя до пекла» - того ж іконописця. Ці дві ікони походять з одного іконостасу, що простежується по їхніх рамах. Очевидно, ікони знаходилися у святковому чині якогось іконостасу. Ці ікони з приватних збірок, тому їхня доля непроста, і стосовно кожної з них не можна з точністю сказати, з якого саме храму вони походять. Тому є така складність у їх атрибуції. Ми знаємо тільки, що саме ці – з Дрогобицького району Львівської області. Це православні ікони.

Ікона "Зшестя до пекла". Невідомий іконописець. Дорогобицький район, Львівська область. Кінець XVII ст.

Всі ікони виконані темперою на дереві. Це класичний стиль виконання іконопису цього періоду. Темпера – це така фарба, яка використовувалася до поширення олійного живопису. Олійний живопис поширюється у 18 ст. Темпера – це мінеральна фарба на емульсії органічної основи, як-от яєчний жовток. Тобто сама техніка виконання темперою – це чи не найдавніший живопис, тобто темперою розписували ще в єгипетських пірамідах саркофаги фараонів. У  XVIII ст. її витісняє вже олійний живопис.

Ікона "Апостол Андрій". Невідомий іконописець. Україна. Кінець XVII ст.

Я не можу виділити якусь одну ікону, вони всі за своїм значенням є рівновеликі. Ось у цьому залі представлені ікони із Деісусного чину. Найстаріша ікона – це збраження Євангеліста Марка кінця XVI ст. Цей образ був написаний невідомим іконописцем з Галичини. Ікона символізує період переходу від такого умовного іконописання, для кого характерне площинне зображення, до вже ренесансного типу. Тобто образ святого стає більш живим, в іконописанні цього періоду вже з`являються реалістичні нотки.

Ікона "Деісус". Іван Серединський. Старосамбірський район, Львівська область,  початок XVIII ст.

Єдина ікона, автор якої відомий у цьому зібранні, це ікона «Деісус» початку XVIII ст., яка походить зі Старосамбірського району Львівської області, її автор – Іван Серединський.

Є два типи іконопису – є зображення канонічні та ікони, на яких вплив здійснив народний живопис. У даному випадку простежується, очевидно, вплив народного живопису, який Іван Серединський відобразив у цій іконі.

Ікона "Богоматір Казанська зі сценами чудес". Кулаков Іван. Чергнігівщина. 1892 р.

Найбільш пізня ікона – «Казанська Богоматір» зі сценами чудес, це список ікони славетної Казанської Божої Матері, робота 1892 р. Сама ікона Казанської Божої Матері була однією із головних Богородичних святинь Російської імперії, і вона прославилася під час Смути початку XVII ст. Була чудесним чином явлена у Казані в кінці XVI ст., але до нашого часу сама ікона не збереглася, вона була втрачена на початку ХХ ст. і власне вона зараз відома лише у таких списках.

Один із списків цієї чудотворної ікони, якою була Казанська Божа Матір зараз представлений на виставці. Середник ікони і по його периметру оточують живописні клейма. Клейма такого роду називаються «сегменти», вони зазвичай прямокутної форми, у яких зображують чудеса цієї ікони або, як у випадках зі святими, сцени з їхнього житія.

Ікона "Св. Микола Чудотворець з житієм". Невідомий іконописець. Галичина, XVII ст.

А ось ікона Святого Миколая, ви також можете бачити клейма. У даному випадку представлені клейма із житія святого Миколая. Власне, шість сцен. Перша – це чудо хрещення святого Миколая, під час якого він, будучи ще немовлям три години простояв без сторонньої допомоги у хрещальній купелі, таким чином віддаючи шану Небесній Трійці. Також тут представлено клеймо із зображенням того, як святий Миколай, який був єпископом і місті Мір у Лікії, голою долонею зупинив меча, занесеного над головою несправедливо засудженого. Цю дію побачили три стратеги (воєначальники) візантійського  імператора Костянтина. І зрештою, коли й вони були неправедно засуджені, їм у в’язниці явився святий Миколай і сказав, що їх врятує. Тієї ж ночі він явився уві сні імператорові Костянтину, й імператор виправдав трьох неправедно засуджених стратегів.

Ікона "Богородиця Цариця Небес, з історією здобуття її ризи". Невідомий іконописець. Яворівський район Львівської області. Кінець XVII ст.

У двох нижніх клеймах представлені чудеса святого Миколая на морі. Як відомо, він вважається покровителем не тільки дітей, а й моряків, й усіх, хто так чи інакше пов'язаний із судноплавством, і мандрівників у цілому. Чудо порятунку корабля, коли Микола Мирлікійський вирушив до Палестини, щоб уклонитися святим місцям, розгорілася буря. Він звернувся з молитвою до Господа, і буря вщухла, і корабель з паломниками був урятований.

А це – чудо порятунку отрока Димитрія, вже посмертне чудо святого Миколая. Отрок Димитрій був благочестивим юнаком, який вирушив морем на поклоніння мощам святого Миколая, коли здійнялася буря, він почав тонути і явився святий Миколай і його врятував.

Ікона "Богоматір Одигітрія". Невідомий іконописець. Україна. 1660-1670 рр.

Святий Миколай був єпископом, в іконографії він представляється як архієрей, в архієрейських облаченнях, і вважається небесним архієреєм, що знаходиться поруч із божественним престолом і перебуває у постійній молитві до Господа за рід людський. У даному випадку він зображений у фелоні, яка прикрашена хрестами. Також ми бачимо на ньому сакос, архієрейську палицю, яка символізує меч духовний. У лівій руці його – Євангеліє, яке він тримає за омофор. Ця біла хусточка називається омофор. Власне, наявність омофору на іконі вказує на те, що іконописець прагнув зобразити напрестольне Євангеліє, яке кладуть на престол і якого не можна торкатися голою рукою - без омофору.

Абсолютно всі ці ікони з храмів, всі вони були розміщені в іконостасах, проте саме з яких храмів, точно невідомо.

Ікона "Покрів Пресвятої Богородиці".  Невідомий іконописець. Галичина. Кінець XVII ст.

Ця ікона має назву «Покрова». Свято Покрови, згідно з церковною традицією, зародилося в 910 році, коли Константинополь був осаджений військами сарацинів. У Влахернському храмі у Константинополі зібралися віряни, і була всенощна служба, яку очолив візантійський Патріарх Макарій та на якій був присутній імператор Візантії Лев. І раптом Андрій Юродивий… він був полоненим слов’янином, перебував у Візантії, у цьому храмі... Він здійняв очі догори і побачив у небі Божу Матір, яка зняла зі своєї голови Покров та в небесах його розіслала над Влахернським храмом і Константинополем у цілому. І зрештою, сталося так, що цей Покров захистив храм і все місто від сарацинів, які його штурмували.

Ікона "Свята великомучениця Праскева з житієм". Невідомий іконописець. Галичина, кінець XVI cт. 

Проте ця подія відбулася в 910 році, а на іконі зображений Роман Солодкоспівець - це святий, який жив у 5-му століття, тобто за 500 років до появи самого свята Покрови.

Поява Романа Солодкоспівця на цій іконі пов’язана з тим, що за житія він був кліриком у цьому ж Влахернському храмі. Але він мав вади мовлення і з нього усі глузували. Одного разу, коли в храмі були Патріарх та імператор, його виштовхали на амвон, примусили співати. Він соромився. Роман всю ніч провів у гарячих молитвах до Богородиці, яка явилася йому, простягла йому сувій і звеліла з`їсти.

Ікона "Таємна вечеря". Невідомий іконописець. Україна. XVII cт. 

Роман Солодкоспівець з`їв цей сувій і одразу отримав дар до поетичної творчості і надзвичайно мелодійний голос. Він вважається автором великої кількості кондаків на честь Божої Матері (кондаки – це співи, які виголошуються у храмі).  В Константинополі він став викладачем співів і віршування і шанується у православній церкві як небесний патрон усіх тих, хто так чи інакше пов'язаний із мистецтвом. Православна церква шанує його пам’ять 1 жовтня за старим стилем і 14 жовтня за новим. Свято співпадає зі святом Покрови.

І оскільки його талант пов'язаний із даром Богоматері, так само, як і Покров, тому його часто вводять у композицію ікони Божої Матері, не дивлячись на те, що Покров, як подія, що започаткувала подібну іконографію, сталася на кілька сотень років пізніше від часу життя Романа Солодкоспівця.

Вхід на виставку коштує 10 грн. - для дорослих, 5 грн. – для дітей.

Виставка триватиме до кінця року.

Ярослава Парака – для “УНІАН-Релігії”.

Фото автора

УНІАН в Google News