У Київ привезли частку мощей святителя Спиридона Триміфунтського. До 1 лютого святиня перебуватиме в храмі апостола і євангеліста Луки (ул. Мануільського, 19).
Як повідомив УНІАН настоятель храму протоієрей Ярослав Ящук, мощі святителя Спиридона були привезені з одеського Свято-Іверського монастиря з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира.
Храм відкритий щоденно з 9.00 до 17.00.
Проїзд: від станції метро «Лук`янівська» - трол. 6,18, авт. 31 до зуп. вул. Багговутівська.
*** Збереглося небагато відомостей про життя святого до прийняття єпископства – лише те, що був він пастухом, мав дружину й дітей. Велику частину свого статку Спиридон жертвував на потреби нужденних, і за це Господь наділив його даром звершувати дива – зціляти невиліковно хворих та вигонити бісів.
За царювання Костянтина Великого, на початку IV століття, Спиридона було обрано на відповідальне єпископське служіння. Але й, ставши єпископом, він лишився таким, як і раніше, поєднуючи архіпастирство з невпинними справами милосердя.
Є спогади про його участь в І Вселенському Соборі, коли він силою своєї віри переконував високоосвічених філософів-аріан у правдивості вчення про Трійцю. Найсильніше аріан вразило диво, коли Спиридон стиснув у руці цеглину, і тієї ж миті з неї вийшли вогонь та вода, а в його руці залишилась глина. «Так і в Трійці – промовив тоді святитель – Три Лиця, але Єдине Божество».
Збереглися численні розповіді про інші дива, які звершувалися по молитвах святого – це й дощі під час посухи, і чисельні зцілення, і навіть воскрешення померлого немовляти.
У багатьох дивах Спиридон уподібнювався до святого Миколи – так, одного разу він врятував від несправедливої страти свого друга. Поспішаючи на судилище, він був спинений великим потоком води, що за молитвою Спиридона спинився, аби він зміг звершити праведну справу.
Інша історія розповідає про гостинність святителя. Якось під час Великого посту до нього завітав подорожній, але в домі не знайшлося ані хліба, ані навіть муки – бо Спиридон під час посту їв не кожного дня. Тоді святитель звелів дістати з комори засолене м’ясо, і, сівши за стіл та благословивши трапезу, почав їсти разом із гостем. А коли той заперечив, що зараз піст, Спиридон промовив – «Не слід відмовлятись, адже для чистого – все чисте», виконуючи, таким чином, заповідь про гостинність.
Дуже характерним для святителя був його звичай, частину врожаю роздавати бідним, а частину – у борг усім нужденним. При цьому Спиридон лише показував, де двері клуні, а люди самі брали стільки, скільки було потрібно, повертали теж без контролю скільки було в їхніх силах.
Вдячна народна пам’ять пронесла образ милосердного святителя крізь багато століть, і до сьогодні звертаючись до угодника Божого по молитовну допомогу.
