Преподобний Феофан був жителем Сирійського міста Гази. Він був дуже добрим і милосердним, приймав мандрівників, допомагав бідним, хворим, і все своє майно витратив на допомогу ближнім, а сам залишився в злиднях. Про втрату майна святий Феофан анітрохи не шкодував, але його чекало більше випробування: він позбувся здоров'я і хвороба завдавала йому великі страждання. Тіло його стало набрякати, розкладатися і смердіти. Але і це випробування преподобний терпів благодушно, за все дякуючи Богові.
Коли він помирав, почалася страшна буря, і дружина його засмутилася, що не зможе навіть поховати його, як слід. Святий втішив її: «Не плач, дружино, досі тривало випробування, але ось настає помилування від Милосердного Бога, так як у годину моєї смерті припиниться, з волі Божої, негода».
Так і сталося: як тільки він віддав свою душу Господу, настала тиша. Після смерті тіло святого Феофана зовсім очистилося від ран і гною і стало пахнути, виділяючи благодатне цілюще масло.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
