Головною святинею давньоруської землі вважається Староруська ікона Божої Матері. Вона була перевезена греками з Херсонської губернії ще в перші роки християнства на Русі в місто під назвою Стара Русса Новгородської губернії, де й пробула до XVII століття. На іконі зображена Богородиця, на її лівій руці сидить немовля, а його погляд звернений до Пречистої.
У 1571 році, коли в Тіхвині вибухнула епідемія чуми, ікону було вирішено передати на час тихвинським парафіянам, щоб вони здійснювали молебні перед староруською іконою Божої Матері про припинення хвороби. Після припинення мора, тихвинці не захотіли повертати ікону, і вона пробула в Тіхвині майже 300 років. Лише в XVIII столітті було дозволено зробити копію, яка в 1768 році була відправлена в Стару Руссу.
Вже в 1888 році оригінал був повернутий староруссцям. У часи радянської влади всі коштовності, якими була обвішана ікона, розграбували, а сама ікона передана в краєзнавчий музей.
Під час Великої Вітчизняної війни ікона зникла.
Нині у Георгіївській церкві місті Стара Русса знаходиться самий достовірний список цієї ікони Богоматері.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
