Двічі за всю історію людства відкривався Троїчний Бог тілесному людському погляду - перший раз святому Авраамові біля Мамврійського дуба, а другий раз - на російській землі святому преподобному Олександру Свірському ...
Преподобний Олександр - один з небагатьох російських святих, який був канонізований незабаром після своєї праведної кончини - а саме через 14 років.
Преподобний Олександр Свірський народився 15 червня 1448 в сім'ї Стефана і Василини. Вони мали двох дорослих дітей, але їм дуже хотілося ще сина, і вони молили про це Бога. Одного разу під час молитви благочестиве подружжя почуло голос, який віщував народження хлопчика, який стане їм відрадою і радістю для Церкви. День народження святого збігся з днем пам'яті пророка Амоса, з ім'ям якого і охрестили малюка.
Коли Амос трохи підріс, батьки віддали його вчитися грамоті, але вчення давалося йому насилу. Важко переживаючи це, Амос часто молив Бога про допомогу. Одного разу він відправився в розташований неподалік Острозький Введенський монастир і став гаряче молитися перед іконою Божої Матері ... Відтоді Амос став процвітати в навчанні і незабаром випередив своїх однолітків.
Після знайомства з ченцями із Валаамської обителі у юнака виникло непереборне бажання піти з ними. В 19 років він таємно покинув батьківський дім і відправився в далеку дорогу. Дійшовши до річки Свирі, Амос переправився на інший берег і пройшов ще деяку відстань. Ніч застала його на березі тихого лісового озера. Довго молячись, юнак почув голос, який наказав йому йти на Валаам в обитель Всемилостивого Спаса, а через деякий час повернутися на це місце і заснувати тут обитель.
На обране Богом місце зійшло небесне світло. Вранці Амос продолжив свій шлях. Довго пробирався він по лісових нетрях без дороги і дуже втомився. Раптом він побачив подорожнього, який сказав, що йде на Валаам і знає туди дорогу. Вони пішли разом і через деякий час прийшли в Валаамський Спасо-Преображенський монастир. Подякувавши Богові біля воріт обителі, Амос хотів висловити подяку своєму супутнику, але той раптово зник. Тоді він зрозумів, що це був ангел Божий.
26 серпня 1474 Амос прийняв чернечий постриг з ім'ям Олександр і віддалився на відокремлений острів, згодом названий Святим. Там він знайшов печеру і трудився в ній ще сім років. Далеко розповсюдилася слава про його подвиги. Уникаючи людської поголоски, преподобний Олександр вирішив сховатися глибоко в лісах, але за проханнями ігумена залишився. У 1485 році під час нічної молитви перед іконою Пресвятої Богородиці в келії святого засяяло світло, і він почув голос, який наказав йому повернутися на раніше вказане місце на березі святого озера. Дізнавшись про видіння, ігумен благословив преподобного Олександра в дорогу.
Преподобний побудував малу келію, в котрій прожив сім років, не бачачи людей, харчуючись тільки плодами лісу. За цей час святий відлюдник зазнав чимало поневірянь від холоду, голоду, хвороб і диявольських спокус, але Господь не залишав подвижника Своїми милостями. Одного разу, коли преподобний був важко хворий і не міг навіть підняти голову з землі, він лежачи наспівував псалми. Раптом став перед ним «преславний чоловік», поклав руку на хворе місце, осінив його хресним знаменням і зцілив праведника.
На двадцять третьому році перебування преподобного Олександра в цьому місці, йому було явище Живоначальної Трійці. Преподобний молився вночі в пустелі. Раптом засяяло сильне світло, і святий побачив що увійшли до нього Троє Мужів, одягнених в білий одяг. Освячені небесною славою, Вони сяяли чистотою яскравіше сонця. Кожен з Них тримав у Своїй руці жезл. Преподобний отримав повеління звести храм і влаштувати обитель в ім'я Святої Трійці. «Я залишаю тобі мир і мир Мій подам тобі», - сказав Господь преподобному. І відразу ж подвижник побачив Господа Ісуса Христа з розкритими крилами, Який ніби ходив по землі, і Він став невидимий.
Після цього видіння преподобний Олександр став роздумувати, на якому місці спорудити храм. Ангел Божий вказав йому місце. У тому ж році була побудована дерев'яна церква в ім'я Живоначальної Трійці, а в 1526 році на її місці було зведено кам'яний храм.
Ставши ігуменом, преподобний Олександр став ще більш смиренним . Він спав на підлозі, одягу носив у латках, сам готував їжу і замішував тісто, робив хліб. Одного разу не вистачило дров, і економ просив ігумена послати в ліс тих іноків, хто в той час був незанятий. «Я вільний», - сказав преподобний і пішов рубати дрова. Незабаром Свірська обитель прославилася строги життям іноків. Кілька учнів преподобного Олександра стали засновниками нових монастирів.
Перед своєю смертю преподобний проявив дивне смирення. Він зібрав братів і повелів: "Зв'яжіть тіло моє грішне по ногах мотузкою і відтягніть його в болотні нетрі і, закопавши у мохові, потопчіться своїми ногами". Братія відповідала: "Ні, отче, не можемо зробити цього". Тоді преподобний наказав не ховати його тіло в обителі, а в пустелі поруч з церквою Преображення Господнього. Преподобний прожив 85 років і відійшов до Господа 30 серпня 1533 року.
Тропар
От юности, Богомудре, желанием духовным в пустыню вселився, единаго Христа возжелал еси усердно стопам в след ходити, темже и ангельстии чини зряще тя, удивишася, како с плотию к невидимым кознем подвизався, премудре, победил еси полки страстей воздержанием и явился еси равноангелен на земли, Александре преподобне, моли Христа Бога, да спасет души наша.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
