Моляться преподобному Стефану про полегшення страждань хворих на епілепсію, параліч, допомагає при різних порушеннях мовлення.
Преподобний Стефан народився і вихований в Києві в XIV столітті, прийняв чернецтво в Печерській обителі, де проводив життя в строгій стриманості, безперервній молитві. Преподобний Стефан через кілька років покинув Києво-Печерську лавру і відправився на північ, в православну Москву.
Святий Стефан прибув до Москви в князювання Івана II, який запропонував подвижнику обрати для проживання будь-який монастир у Москві. Але святий Стефан вирішив оселитися в пустелі і відправився на північний схід, де обрав собі місце в лісовому урочищі Махрище.
Подвижник встановив дерев'яний хрест, збудував собі келію, викорчував навколо ліс для обробітку землі і став жити там в пості, молитві і трудах. Коли про святого самітника стало відомо в околицях, до нього почали приходити ревнителі благочестя. Спочатку преподобний Стефан, прагнучи до безмовності, не дозволяв їм оселитися біля нього, але потім поступився їхнім проханням. Не пізніше 1358 року з благословення святителя Олексія, митрополита Московського, преподобний Стефан заснував монастир. Братія побудували храм в ім'я Живоначальної Трійці, трапезну і келії, які обнесли огорожею. Святитель Олексій рукоположив преподобного Стефана у сан ієромонаха і поставив ігуменом нової обителі.
Ще більш, ніж словом, повчав ігумен прикладом, нічим не відрізняючись від братії в одязі та їжі, одягнений у лахміття, як би один з останніх, першим був тільки на молитві, бо всіх попереджав в храмі Божому і нікому не поступався в працях. Не тільки ченці, а й миряни стікалися до нього з околиць для духовної ради, відвідував для повчальної бесіди і преподобний Сергій Радонезький, лавра якого вже виникала по сусідству, в сорока верстах від Махрищі.
Незабаром місцеві управителі, боячись передачі їх земель монастирю, стали погрожувати преподобному Стефану. І він залишивши замість себе священноінока Іллю, таємно залишив монастир разом з улюбленим учнем своїм Григорієм. У 60-ти верстах від Вологди, в стародавньому Авнежському князівстві, він заснував Троїцьку Авнежську пустинь. З часом слава про Авнежських ченців дійшла до Москви. Князь Димитрій Іоаннович Донський, дізнавшись про місце перебування преподобного Стефана, викликав його до себе, а в монастир зробив багатий внесок богослужбовими книгами та іншими пожертвуваннями.
По дорозі до Москви преподобний Стефан відвідав Махрищську обитель, де з радістю зустрівся з братією, яка благала його не залишати їх більш і повернутися до них зі столиці.
Милостиво прийняв його в Москві святитель Олексій, який глибоко поважав його, і великий князь, який забезпечив Махрищську обитель багатьма землями та пільгами і звелів преподобному Стефану знову в ній оселитися.
Досягнувши глибокої старості, віддав преподобний Стефан свою душу Богові 14 липня 1406, братія поховали його у створеній ним обителі Живоначальної Трійці.
У 1550 році, під час будівництва нового іменного храму в ім'я Живоначальної Трійці мощі преподобного Стефана були знайдені нетлінними.
Тропарь преподобного Стефана Махрищского
Глас 8
Православия ревнителю, благочестия наставниче и чистоты, ищущим спасения путеводительный светильниче, монашествующих Богодухновенное удобрение, преподобнаго Сергия духовный собеседниче, Стефане премудре, ученьми и добродеяньми твоими души просветил еси и пустыни населил еси, моли Христа Бога спастися душам нашим.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії.
При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
