Святий апостол Іуда, з числа 12-ти учнів Христових, походив з роду царя Давида і був сином праведного Йосифа Обручника від його першої дружини.
У своєму Євангелії, святий апостол Іван Богослов пише: "Ни братья бо Его вероваху в Него" (Ин. 7, 5). Святитель Феофілакт, архієпископ Болгарський, пояснює ці слова так: на початку земного служіння Господа Ісуса Христа сини Йосипа, в тому числі й Іуда, не вірили в Його Божественну сутність.
За переказами, коли праведний Йосип Обручник, повернувшись з Єгипту, став ділити свою землю у спадщину синам, він побажав виділити частину і Христу Спасителю, як свому синові, хоч і не по плоті, а народженому від Пречистої Діви Марії. Брати стали проти цього, і лише старший з них, Яків, погодився розділити з Христом свою частину землі і за це був названий братом Господнім. Пізніше, брати увірували в Христа як очікуваного Месію, а особливо Іуда, який всім серцем звернувся до Нього і став одним з найближчих 12-ти учнів. Але, згадуючи свій гріх, апостол Іуда вважав себе недостойним називатися братом Божим.
Після Вознесіння Христа апостол Іуда пішов на проповідь Євангелія. Він поширював віру в Господа спочатку в Юдеї, Галілеї, Самарії і Ідумії, а потім - в країнах Аравії, Сирії і Месопотамії. Тут він завершив те, що не було закінчено його попередником, апостолом з числа 70-ти, Фаддеєм. Зберігся переказ, що святий апостол Іуда ходив з проповіддю в Персію і звідти написав своє соборне послання.
Святий апостол Іуда прийняв мученицьку смерть близько 80-го року у Вірменії, в місті Араті. Він був розіп'ятий на хресті і пронизаний стрілами.
"УНІАН-Релігії"
