Мучеництво - плід істинного Богопізнання
Святитель Ігнатій Брянчанінов
У кожного покоління свої ідеали і свої цінності, але людина може себе називати лише тоді людиною коли вона пам'ятає минуле. Християнська віра на початку першого тисячоліття зростала в середовищі супротиву і активної протидії. Під час жорстокого гоніння на християн нечестивими царями і князями, сповідувачі Христової віри піддавалися жахливим мукам і насильницькій смерті; тому багато віруючих, щоб зберегти неушкодженою святу віру в Христа, покидали міста, житла і майно; тікаючи, вони ховалися в горах і пустелях, погоджуючись краще жити із звірами, ніж з нечестивими ідолопоклонниками.
Так одна благочестива жінка, на ім'я Руфіна, народила в пустелі немовля, і проживши тільки декілька днів, померла. Бог, що дарує їжу всякої плоті, що отверзає Свою руку і насищає все живе, не залишив сироту. По велінню Всевишнього Бога з висоти спускалася хмара і, стелячись по землі, виділяла на вуста дитини солодку росу. Немовля жило в пустелі під охороною Бога, наставлялося Духом Святим. Вже в юнацькому віці він був знайдений віруючими людьми; вони привели його в місто, де він вчився читанню книг і засвоїв лікарське мистецтво. Але він лікував хвороби не стільки своїми пізнаннями, скільки зціляв їх даною йому зверху благодаттю. Як звиклий з дитинства до пустельної безмовності, він особливо прагнув віддалятися від людської суєти: люблячи самоту, він велику частину свого життя проводив у горах і пустелях, віддаючись богомислію. Коли ж Кодрат приходив у місто, то всім виявляв блага, лікуючи хвороби тілесні і словом Божим зцілюючи душевні недуги. Але він не довго залишався в місті, поспішаючи знову в приємну для нього пустельну самоту. Сюди, в пустелю, до нього приходили люблячі його у Христі Кіпріан, Діонісій і Анект, Павло і Крискент, які насолоджувалися спілкуванням з ним і приймали повчання від його бесід.
За наказом гонителя християн нечестивого Декия до Коринфа прибув воєначальник Іасон. Святий Кодрат був схоплений разом зі своїми друзями і кинутий до темниці. На допит до Іасона святий Кодрат йшов як полководець попереду вибраного воїнства Христового, бажаючи небоязливо відповідати мучителю за всіх. Святий мужньо захищав свою віру в Христа Спасителя. Святий Кодрат, не зважаючи на нестерпні страждання, знаходив у собі сили підтримувати інших, переконуючи їх не страшитися і твердо стояти за віру. Не добившись ні від кого зречення, Іасон наказав кинути мучеників на розтерзання звірам. Звірі ж не чіпали їх. Тоді, після жорстокого катування, мучеників засудили до усікання мечем. На місці страти святі, виклопотавши для себе небагато часу, помолилися із старанністю до Господа, потім преклонили під меч свої чесні голови і були усічені в 23 день місяця березня. На тому місці, де земля обагрялася чесною кров'ю святих мучеників, з'явилося джерело чистої води для нагадування Коринфу про страждання святих.
Всі вони разом із вчителем своїм святим Кодратом причислені до лику мучеників, прийнявши переможні вінці з правиці Христа Бога, Якому слава з Отцем і Святим Духом на віки.
