У молінні до Вышнього постійно перебував єси, нині ж мощми нетлінними в печері твоїми пресвітло сияеши.
Тропар святому
Дивовижна працьовитість і старанність перед Богом у молитві. Про ці якостях святого Анастасія, диякона Печерського, кажуть свідоцтва, що збереглися в літературних джерелах.
Дослідники житія цього святого Ближніх печер вважають, що жив він в кінці 12-го - початку 13-го століття. У рукописних святцях його іменують дияконом, а надгробний напис вказує на мученицьку кончину святого Анастасія.
«Тератургим», написаний печерським соборним ієромонахом Афанасієм Кальнофойским, називає Анастасія братом преподобного Тита-воїна. Сан диякона йому приписує «Опис про російських святих», відомий за списками кінця XVII століття.
Про його мучеництво відомостей не збереглося і тільки кондак, тропар і стихира цього святого називають Анастасія преподобномучеником. У церквоной службі Собору преподобних отців Ближніх печер розповідається, що він мав особливе дерзновення до Бога, що всі його прохання виконувалися.
Шанування Анастасія почалося в кінці XVII століття, коли печерський архімандрит Варлаам (Ясинський) встановив святкування Собору преподобних отців Ближніх печер. Загальноцерковне шанування почалося після дозволу Святішого Синоду у другій половині XVIII століття включати в загальноцерковні місяцеслови імена київських святих.
Іконописний оригінал (кінець XVIII століття) вказує зображати Анастасія наступним чином: «Надсед, брада доле Григория Богослова, на главе кавтырь, риза чернила, испод празелень, правою рукою левой стороны ризу держит, а левую руку к сердцу, персты вверх».
Тропарь преподобномученика Анастасия, диакона Печерского, в Ближних пещерах, глас 4
Плотское, яко безплотный Ангел,возненавидевши препитание,/ духовную во иноческом чину возлюбил еси пищу,/и в нем Боговидцу на Синаи Моисею/ добрым жития твоего подвигом уподобляяйся,/ многими на горе Божией Печерской возвысился еси добродетельми,/ идеже в молении к Вышннему непрестанно пребывал еси,/ ныне же со отцы преподобными Печерскими,/ аки бисер многоценен, мощми нетленными/ в пещере твоими пресветло сияеши,/ а душею со Ангелы пред Престолом Божиим,/ святый преподобномучениче Анастасие, предстоиши,/ о нас всегда моляся ко Господу/ спастися душам нашим.
Кондак преподобномученика Анастасия, диакона Печерского, в Ближних пещерах, глас 8
Постническим плоти твоей умерщвлением/ душу оживил еси,/ ибо твоего ради презельнаго воздержания/ и привременнаго терпения,/ жизнь непреемная и диадима неувядаемая/ от пострадавшаго за ны плотию/ и из мертвых воскресшаго Христа Бога нашего,/ тебе, святе, преподобномучениче Анастасие,/ яко злочестивых победителю/ несумненно и воистинну уготовася,/ занеже Божие тридневное Воскресение/ всем, живущим на земли,/ тобою, якоже иногда от отроков Ефесских православно воспроповедася,/ и сего ради, отче, днесь к тебе вси вопием немолчно:/ святый преподобномучениче Анастасие Печерский,/ моли прилежно воставшаго Христа тридневно из мертвых,/ да избавит от смерти вечныя души наша.
Пам'ять святкується також 28 вересня/11 жовтня і в 2-й тиждень Великого посту.
За інформацією з відкритих джерел
