Священномученик Василій, єпископ Амасійський, жив на початку IV століття в Понтійському місті Амасії.
У той час Східною частиною Римської імперії правив Ликіній, який підписав "Указ про віротерпимість" 313 року, що дозволяв вільне сповідання християнства.
Насправді ж, імператор у душі ненавидів християн і продовжував їх переслідувати.
Ликіній зажадав від правителя Амасії вислати до нього святителя Василія. За ним послідували два диякони, Парфеній і Фестим, які оселилися недалеко від в'язниці, в яку посадили святителя Василія.
Благочестивий християнин Елпидифор підкупив тюремників і кожну ніч разом з Парфенієм і Фестимом відвідував святителя.
Напередодні дня суду святитель зазвичай співав псалми і слова 138 псалма «якщо вселюся в останніх моря і там рука Твоя наставить мене і утримає мене десниця Твоя" - тричі проспівав зі сльозами. Диякони засумнівалися, чи не злякався святитель майбутніх мук, але він заспокоїв їх.
На суді святитель Василій рішуче відкинув пропозицію імператора стати верховним жерцем і був засуджений до смерті. Елпидифор грошима задобрив воїнів, і вони дозволили святителю помолитися і поговорити з друзями перед стратою. Після цього святитель сказав катові: "Друже, роби, що тобі наказано", - і спокійно встав під удар меча.
Коли мученик був обезголовлений, Елпидифор намагався викупити у воїнів його останки. Але воїни побоювалися імператора і кинули тіло і голову святителя в море.
Після цього Елпидифору тричі уві сні з'явився ангел Божий зі словами: "Єпископ Василій у Синопі і чекає на вас".
Елпидифор і диякони відпливли в Синоп і там попросили рибалок закинути мережі.
Коли закинули мережи "на щастя" дияконів Фестима і Парфенія, нічого не зловили.
Тоді Елпидифор оголосив, що він просить закинути мережу в Ім'я Бога, Якому він поклоняється. На цей раз мережа винесла тіло святителя Василія. Голова приросла до нього, і тільки шрам на шиї вказував на слід меча.
Мощі святителя Василія були перевезені в Амасію і покладені в храмі, збудованому ним.
Тропар
И нравом причастник, и престолом наместник апостолом быв, деяние обрел еси, Богодухновенне, в видения восход, сего ради слово истины исправляя, веры ради пострадал если даже до крове, священномучениче Василие, моли Христа Бога спастися душам нашим.
