В XV столітті чернець Кирило-Білозерського монастиря на ім'я Саватій, який став відлюдником, відплив на пустельну соловецьку землю разом зі своїм сподвижником - ченцем Германом. Оселилися вони біля Секирної Гори, спорудили хрест, поставили келію. Пізніше на це місце прийшов й інший святий подвижник - монах Зосима, а вже за ним - низка пустельників, які шукали тільки молитовного усамітнення і служіння Богу.
Нелегким була ця земля для життя: взимку морози під сорок, влітку гнус. Працею і рятувалася братія. Камінь за каменем зі століття в століття споруджували вони стіни святої обителі, Соловецьких соборів і храмів. Натруджені вузлуваті руки іноків тягнули сіті, розбивали гряди під город, тесали колоди. І між працею, у поті чола відбувалася невпинна молитва за Русь. Не переривався духовний зв'язок, не припинялася череда подвижників.
Але через століття керівники нової радянської держави перетворили святу землю Соловків в один з найстрашніших таборів смерті. Над древнім Преображенським собором був поставлений червоний прапор, по стінах розставлені конвойні, а всередині було влаштоване справжнє пекло. З 20-х років до включення табору в систему радянського «планового економічного виробництва», він був лише місцем безглуздої каторжної праці і фізичного винищення.
Більшовицька пропаганда стверджувала, що табір був задуманий як «засіб перевиховання церковників». На практиці Соловки були перетворені на табір знищення непокірного духовенства. Розстріли часто відбувалися прямо в храмах. Сотні нових святих - мучеників за віру - з'явилися на Соловках за ці роки, зримо явивши світу Руську Голгофу.
Прославлені подвижники, постраждалі в обителі в часи безбожних гонінь XX століття, становлять особливий Собор новомучеників і сповідників Соловецьких.
Тропар
Взыскующе Христа вожделеннаго бисера, во страну полунощную востекли есте, и подвигом первоначальников соловецких поревновавше, леса и пустыни облагоухали есте своими богоугодными молитвами. Темже и Христос вас прослави, и мы вопием: вси святии Соловецтии, молите Бога спастися душам нашим.
