Святий Стефан був молодшим сином короля Стефана - Уроша I і онуком першопроголошенного короля святого Стефана. Він правив Сербією з 1275 по 1320 рік.
Престол Стефан Мілютін отримав від старшого брата свого Драгутіна, вірного християнина, який після недовгого царювання передав владу братові, а сам жив відлюдником у Сремі, де творив таємні подвиги в ямі-могилі, викопаній власноруч.
Він помер 2 березня 1316 року.
Святий Стефан Мілютін, ставши королем, мужньо, словом і ділом, часто зі зброєю в руках захищав православних сербів від численних ворогів. Їм побудовано понад сорок храмів, чимало монастирів і будинків для прочан. Особливо дбав святий про афонські монастирі. Коли сербське королівство пало, монастирі залишилися осередками національної культури й Православ'я в сербському народі.
Святий Стефан помер 29 жовтня 1320 року і похований у Баньській обителі. Через два роки були відкриті його нетлінні мощі.
Свята Олена, благочестива мати своїх святих синів, після смерті чоловіка все життя присвятила богоугодним справам: будувала будинки для зубожілих селян, влаштовувала обителі для бажаючих жити в чистоті і самоті.
Біля міста Спіча вона побудувала Речеський монастир і обдарувала його угіддями.
Перед своєю смертю свята Олена прийняла чернецтво і відійшла до Господа в 1306 році.
Тропар
Ты на земли вседушно Христа возлюбив и Того заповеди соблюдая, яко река, благоутробием изсохших нищетою богатно напоил еси и люди своя снабдел еси, и рака мощей твоих благоухания цельбы всем подает, сего ради, святе, молим тя, изпроси душам нашим велию милость.
"УНІАН-Релігії"
Проект "Православні свята" реалізується за сприяння Київської Духовної Академії і Семінарії. При використанні матеріалу посилання на джерело обов'язкове.
